Історія про релігії.

(Факультативний курс для дітей з підвищеними матеріальними можливостями і  вадами морального розвитку).

Як відомо, свобода совісті і слова - основоположні здобутки сучасної Української держави. Користуючись цими фундаментальними свободами помноженими на повну відсутність будь-якої відповідальності, в Україні триває процес творення нових релігійних вірувань, культів, обрядів, тощо.  На перший  погляд - Україна звичайна європейська країна з набором традиційних конфесій та релігійних течій. Однак, згадані вище свободи і відсутність відповідальності, є надзвичайно сприятливими умовами для утворення та розвитку нових культів, які, поки що, не прагнуть виділятися з традиційних конфесій та течій, однак, де-факто, давно уже існують. Скромна праця автора покликана ситематизувати та упорядкувати існуючий стан речей, а також дати назви новоутвореним культам та релігійним течіям з метою їх означення де-юре. 
Баблославні. Центром свідомості баблославного є любов. Страшна і безпощадна. Баблославний любить люто і бєшено. За любов може вбити, за духовні ідеали – продати маму. Але єдина річ, яка справді має значеня для духовного життя баблославного – кеш і реальне бабло.  Баблославні з охотою відвідують православні храми. Моляться широко, на сто баксів. Свічок купляють тонами, поклони б'ють годинами. У православних храмах, баблославні люблять стояти спереду, у ВІП-секторі, зразу після зони дії кадила, в зоні роботи телекамер. Піст у баблославних Донецького Паханіату починає і закінчує  Віктор Кабаноборєц Іконою в Лоб Усікновенний. Баблославні – високодуховні. За криве слово можуть і переїбати. 
Люблять називати себе православними, однак, від православних, навіть чисто візуально, відрізняються тим, що коли хрестяться, ліву руку з кишені штанів не виймають. Баблославні люблять все на світі, окрім жидів, масонів, НАТО, запитань про фінансування чартера до Єрусалима на транспортування Благодатного Вогню і тих убогих, які в церкві товпляться та заважають купити свічку. Основні догмати баблославного: 1. Бог не фраєр. 2. Я – не лох.
3. Рейтинг – не презерватив, одним духом не надуєш.                   
Ленінообрядці – баблославні старого обряду. З їх лона, після реформи  1991-го року вийшло сучасне баблославіє. На відміну сучасних баблославних, залишились вірними справі Маркса – Енгельса – Леніна. Поклоняються мощам Лєніна і Москві, бо в Москві мавзолей і каса.  Згідно з релігійними віруваннями Ленінообрядців, всі люди жили у раю, який звався СССР, «гдє било всьо, даже дєфіцит!». Після спокушення ковбасою і сексом, людство прогнали з Соціалізму в Капіталізм, щоб «у поті лиця свого добувати хліб свій».   Ленінообрядці єдині баблославні, які вірують у надприродне – в Комунізм. І, хоча, вищі клерикальні кола Ленінообрядців уже давним-давно перейшли з Ленінообрядчества у звичайне баблославіє, проте, вони абсолютно точно дотримуються всіх обрядів і традицій Ленінообрядців.  Літургії Ленінообрядців відбуваються щороку 1, 9 травня та 7 листопада. У ці дні Ленінообрядці носять на грудях ікони Леніна-Сталіна та подовгу моляться за руйнування всього існуючого біля статуй свого лисого бога.                                 
Греко-рагулики. Греко-рагулики знають абсолютно все на світі. Греко-рагулики люблять ходити у ті ж храми, що й греко-католики. Однак, вони краще знають як молитися, де молитися у що вдягатися і як стояти. 
 Греко-рагулики непогрішні, як Папа і непохитні у вірі, як апостол Петро. Якщо Папа і апостол Петро так не вважають – то є їх власні проблеми.   Кожен греко-рагулик сам собі богослов, моральний авторитет і непогрішна воля. З давніх – давен греко-рагулики мріють обрати собі замість Папи Римського Папу Львівського. Але як можна обрати одного Папу серед стількох непогрішних?! Тому вони вимушено визнають того самого Папу, що й греко-католики. 
Греко-рагулики є еталоном українця. Якщо українці так не вважають – то є їх власні проблеми. Греко-рагулик говорить тільки українською мовою і тільки у Львові. У Києві, Харкові, Донецьку, Одесі та Криму греко-рагулик говорить тільки російською, «бєз памілак».  Греко-рагулик любить Паску, Різдво, шинку, кишку, гроші, владу  і Україну. Греко-рагулик не любить піст, пісну бульбу, маскалів, жидів, владу і Україну. Якщо греко-рагулик займає посаду, він будує хату на три поверхи і купляє «Мерс» з підігрівом сидіння. Все це йому допомагає здобути власна тяжка праця і кмітливий розум. 
 Якщо греко-рагулик не може купити «Мерс» і збудувати хату, то йому заважають це зробити маскалі, жиди і «вся тота проклята Україна».   Греко-рагулик любить культуру – він може обладнати у приміщенні музею файну кнайпу в історичному стилі. Греко-рагулик – чесна людина. Він ніколи не візьме більше двох хабарів за одну справу. Хіба би забувся.  
Рускоязичники. Деякі дослідники ототожнюють їх з баблославними та Ленінообрядцями, не виокремлюючи у відособлену конфесію. Однак, і для баблославних і для Ленінообрядців існує тільки один бог – Бабло. Іпостасі Бабла значення не мають.  Рускоязичники ж поклоняються не тільки всім відомим втіленням Бабла, а й вважають, що кожне з них є окремим божеством. Окрім того, в рускоязичників надзвичайно важливу роль відіграють жерці і відьми. Найвідомішою жрицею рускоязичників є Наталія Конотопська та її відьмак Мраченко. 
 Сенс життя рускоязичників полягає у війні з двома втіленнями сил зла – НАТО і мовою. У міфології русскоязичників НАТО – злобний агресивний військовий блок, який має на меті «парабатіть і захватіть». Також НАТО топче «сапагом» Священну Землю.  Мова, у міфології русскоязичників, придумана в Австрійському генштабі для того, щоб НАТО могло «захватіть і парабатіть», а також для того, щоб «сапог» топтав Священну Землю. 
Головним Тотемом русскоязичників є Язик. Згідно з віруваннями русскоязичників Язиком можна не тільки їсти, цокати і дражнитись, а й спілкуватись.  Русскоязичники чекають пришестя бойових літаків СУ-34 з Путіним на борту, який всім так заточить язик, що він ніколи більше не зможе сказати мову.   
Кризопоклонники. Кризопоклонники чекають Дефолту. «І вострубить «Інтер» і вийде Яценюк в прямий ефір, і буде Фірташ одесную його, і Микола Янович на фоні ВВП. І станеться, що третя частина депозитів не вернеться своїм вкладникам! І зробляться сльози гіркими, як полин і багато людей попадуть на бабки. Та не просто на бабки, а на серйозні бабки. І буде плач і стогін.» (Офігеніє від Пинзеника, 1-13)  Так як, Кризопоклонники вірять, що живуть в Останні Часи, то живуть, наче в останній день. «І яко же хочеш забрати депозит – відкоти тридцять процентів, а, поєлику, є Тимчасова адміністрація – то і сорок п'ять віддай. За менше ніхто і терти не буде, істину базарю!» (Катехізис антиколектора). 
Шустромасони. Сенс життя шустромасонів полягає в тому, щоб знайти антисеміта. Шустромасони шукають антисемітів всюди, де тільки можуть. Якщо шустромасони не можуть знайти антисеміта – вони прагнуть його виростити. 
Дбайливо вирощений своїми власними руками антисеміт є неоціненним скарбом і, як правило, володіє іншими прекрасними властивостями – расовою і національною нетерпимістю, агресивністю. 
Знайдених антисемітів шустромасони випускають в ефір. Коли у світі не залишиться жодного антисеміта, настане Кінець Світу і шустромасони стануть простими баблославними, кризопоклонниками або греко-рагуликами. 
Свідки Мамони  мають торбу від ноутбука на плечі, одягнені в краватку. Свідок Мамони живе Корпоративним Духом. Харчується по каталогу. Там же і одягається. Життєві цикли точно відповідають каталожним періодам.  Розмножуються семінарами. Свідки Мамони вірують у Процент від Обороту, Компанію, Структуру і Багаторівневий Маркетинг. Не зважаючи на те, що Свідки Мамони надзвичайно різноманітні (спеціалісти нараховують понад сто течій – від «Тих, що йдуть з «Емвей», до «Сестер Марії Кей», від «Осіянних Оріфлеймом», до «Намаханих Кінгз-Капіталом».) у них є спільні основоположні догмати. Свідки Мамони переконані, що спасіння можливе тільки в Структурі. Рай земний має конкретну адресу і знаходиться, як правило, за морями-океанами – або у м.Ейда, штат Мічіген, або у Брукліні. Не суть важливо, де, але він реальний і цілком досяжний – просто Компанія зробить тебе щасливим, якщо ти будеш наполегливим і зможеш привести у Структуру якомога більше прозелітів…    Якщо ти здашся, то винен у своєму нещасливому житті ти будеш сам – ти будеш ходити на роботу (цей клятий job!) за мізерні копійки – двісті (триста, шістсот, тисячу…) баксів в місяць. Ти будеш пахати на Івана Іванича і твої діти вічно будуть рабами. А у Компанії ти одержиш Свободу (можливість працювати на Дага і Джея) і великі гроші – двісті (триста, шістсот, тисячу…) баксів в місяць! Центральним фактом у святому письмі Свідків Мамони є легенда про те, як на одній презентації Діамантовий Спонсор зумів почистити зуби п’ятьом тисячам людей однією краплею зубної пасти «Блістер», нагодувати їх однією вітамінкою «Суперлайт» і очистити  однією краплею універсального миючого засобу проти плям «LOH». Після цього, всі п'ять тисяч негайно досягли 21% і нірвани…  
Це далеко не повний перелік нових культів та вірувань сучасної України. Адже, крім названих ще є Юліани – демократична секта, яка живе за власним – Юліанським – календарем, де відмічають всі критичні для уряду дні, вірять в кури по 13,20,  долар по 6,50 і в коаліцію зі 114-ти депутатів. Є Програмісти Останнього Дня, святий вечір у яких щоп’ятниці, пиво – сакральний напій, а день останній перед здачею замовлення – єдиний день для роботи…  Та хіба всіх перелічиш? А чи треба? Сподіваюсь,  мені вдалось показати основні тенденції розвитку нових релігійних вірувань і культів. Вони тісно переплітаються між собою і іноді легко сплутати греко-рагулика з баблославним, а кризопоклонника зі Свідком Мамони. Залишається тільки сподіватись, що ми зможемо відрізняти цих нових «віруючих» від звичайних людей, які ще пам’ятають, що три персти не обов'язково повинні складатися в дулю.                                                                       Р. Б.

Про що звітуватиме мер Трускавця?

В четвер 21 травня о 10.00 год. в клубі санаторію „Карпати” буде проводити свою роботу чергова сесія Трускавецької міської ради, де першим питанням порядку денного стоїть звіт міського голови - Лева Грицака. Відповідно до Закону України „Про місцеве самоврядування” міський голова повинен щорічно звітуватися перед громадою міста. Хоч звіт перед депутатським корпусом далеко не є звітом перед громадою, та все ж таки хоч якийсь звіт.

Для міського голови традиційно стало звітуватися в клубах санаторіїв міста. На початку свого головування – в клубі санаторію „Кришталевий палац”, а коли зі сторони громади настало серйозне розчаруванням в „доброму господарі”, звітується в клубі санаторію „Карпати”, в якому перед обранням головою міста Лев Грицак працював головним лікарем, де і по сьогодні має неабиякий вплив.

Чому звіт проводиться перед депутатським корпусом, а не перед громадою міста і чому в клубі санаторію „Карпати”, а не в палаці культури ім. Т. Шевченка?

Ось моя відповідь. Буде звітуватися перед депутатським корпусом тому, що згідно регламенту Трускавецької міської ради на розгляд питання відводиться година часу - це на доповідь, запитання і обговорення. За годину часу можна що-небудь прочитати, головне, щоб побільше цифр і „мудрих” термінів, після цього формально декілька запитань від депутатів, обговорення і голосування. Депутати повинні більшістю голосів (24 голоси) проголосувати, щоб визнати роботу міського голови задовільною. Якщо не буде 24 голоси – це сигнал міському голові, що потрібно подати у відставку. Проте ніхто у відставку подавати не збирається при будь-якому голосуванні, а звіт швидше за все приймуть до відома. На пленарному засіданні депутатів міської ради виступати і задавати запитання можуть тільки депутати, а щоб виступив простий громадянин потрібно спочатку поставити питання про дозвіл на його виступ на голосування, набрати за це 24 голоси і аж тоді мешканець міста може дати оцінку міському голові.

Звіт перед громадою міста передбачає активну участь в цьому процесі всіх бажаючих мешканців міста. Тут потрібно лише записатися до виступу і виступай. Такий звіт також потрібно ставити на голосування і коли з депутатами легко позитивно вирішити питання (не таке вирішували), то з громадою міста справи куди важчі і у разі негативного голосування громади не піти у відставку – це ще більше себе зганьбити.

В зв’язку з тим, що звіт за проведену роботу буде проходити о 10.00 год. і в такий час переважна більшість громадян просто не в змозі бути присутніми, хочу дати для трускавчан свою оцінку діяльності міського голови Трускавця і зроблю це у вигляді дій, за які міський голова повинен відповісти перед громадою, перед державою і перед Богом.

По – перше: відповісти за „цілодобове” водопостачання.

В 2004 році депутатами Трускавецької міської ради було прийнято концепцію цілодобового водопостачання м. Трускавця. Нею передбачалося, що місто надає в оренду ТзОВ „Альфа плюс” 136 га. міської землі, а взамін фірма вкладає у водопостачання міста 140 млн. грн. і як наслідок, місто отримує на протязі 2-3 –х років цілодобове водопостачання. Догосподарювався „господар” до того, що 132 га. землі було продано фірмі ТзОВ „Альфа плюс” за 65 млн. грн. і кошти ці не пішли на водопостачання міста, а засвоїлися в бюджеті міста немов скрізь дренаж. Міське водосховище не придатне до використання (санстанцією заборонено використовувати як питну воду з міського водосховища), місто має непрогнозоване водопостачання. Одним словом рік 2009 - ні землі, ні води, ні грошей....

По – друге: відповісти за теплопостачання міста.

В 2003 році, коли теплопостачальні організації попри супротив їх керівників влилися в КП „Наше місто” і розпорядником коштів комунального підприємства призначено Ю. Алієва, стало зрозуміло про неминучий крах постачання тепла і гарячої води в житлові будинки. На сьогоднішній день в місті повний безлад. Відсутність належного тепла і гарячої води та невідповідність тарифів якості комунальних послуг привело до того, що мешканці міста почали масово відключатися від централізованого опалення і самовільно встановлювати автономне опалення. На Паску в багатоповерхові будинки було подано гарячу воду і мало хто знає, що витоки котлової води були настільки великі, що котли були на грані аварійної зупинки.  В 2007 році депутатським корпусом було затверджено програму розвитку та перспективну схему теплопостачання міста. Ця програма хороша лише на папері (як і концепція водопостачання) та щоб виконати роботи згідно цієї програми місту необхідно мати близько 60 млн. грн., а їх просто немає і вже ніколи не буде та й втілити її в такому вигляді вже неможливо.

По – третє: відповісти за житлове будівництво.

 Рішенням Трускавецької міської ради передбачається, що будівельні організації, які здійснюють житлове будівництво і передають багатоквартирні будинки на баланс міста надають місту 7% квартир від загальної кількості. В 2008 – 2009 роках в експлуатацію було здано близько 350 квартир. Це значить, що з них близько 25 квартир повинні були отримати мешканці міста, які стоять в черзі на житло. Натомість, місто отримало 3 або 4 квартири, та й ті не дісталися черговикам. Вчора я розмовляв з жінкою – інвалідом, яка повинна була одержати квартиру і її сльози, думаю, просто так не обійдуться міському голові, а таких людей достатньо. Говорячи про житлове будівництво, варто виділити і таке важливе питання як пропускна спроможність каналізаційних колекторів, до яких підключаються новозбудовані багатоквартирні будинки. Справа в тому, що пропускна спроможність каналізаційних колекторів по вул. Сагайдачного і в житловому районі „На полі” не розрахована на появу великої кількості (приблизно такої ж, скільки було і до будівництва) квартир, а отже, коли всі будинки будуть здані і заселені, мешканців тих районів, очікують великі труднощі з каналізацією.

По – четверте: відповісти за ремонт доріг.

 Тут слід відповісти за кошти, які витрачалися на так звану реконструкцію доріг та за якість виконаної роботи. Вже більше року я не маю відповіді на мій депутатський запит про суму витрачених коштів на реконструкцію доріг і термін гарантійної якості. Роботи з реконструкції дороги по вул. Мазепи не завершені, тут не дали чи забули дати останній шар асфальту. По вул. Стебницькій літом асфальт плавиться і в багатьох місцях вже не потрібний „лежачий поліцейський”. По вул. Стуса чомусь дорога зроблена без каналізації. Дорога, що йде від вул. Стебницької, попри третю школу, до міської лікарні також унікальна. Я б порадив правоохоронним органам міста поцікавитися чи перераховували будівельні компанії, які здійснювали будівництво багатоповерхових будинків в районі третьої школи, кошти на фірму „Прикарпатбуд” за реконструкцію згаданої дороги. Якщо так, то чому місто витратило власні кошти (близько 2 млн. грн.) на реконструкцію цієї ж дороги? Взагалі м. Дрогобич витратило на реконструкцію дороги по вул. Трускавецькій (від ракової лікарні до с. Модричі) приблизно такі самі кошти скільки Трускавцю потрібно на реконструкцію дороги попри третю школу. Ось - це апетит.

По - п’яте: відповісти за формування тарифів на житлово-комунальні послуги.

З приводу незаконного підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги Трускавецька міська організація партії „ВО” Батьківщина” подавала позовну заяву в суд на КП „Наше місто”. Проте суд вважав, що політична організація не вправі відстоювати інтереси громадян і відповідно не розглянуто питання по суті. Судіть самі, дах багатоповерхового будинку перекритий і має гарантійний термін якості покриття 5 років, а мешканці будинку сплачують протягом тих п’яти років за поточний ремонт цього ж даху. Коли люди пишуть скаргу, що цей дах протікає, тоді КП „Наше місто” відписує – це не наше питання, дах на гарантії, звертайтеся до фірми, що робила реконструкцію даху. І в цей же час бере з того ж мешканця кошти за поточний ремонт даху. Таких „операцій” в КП „Наше місто” достатньо. Останній їхній витвір – вивіз сміття. В тариф закладено вивіз сміття на стрийське сміттєзвалище, до якого понад 30 км., а фактично продовжують вивозити на Станильське сміттєзвалище, до якого 2 км. Що стосується тарифів за централізоване опалення то тут люди здебільшого платять за тепло, яке ніколи не надходило до них. Наприклад: якщо не здійснено утеплення місць загального користування в будинку, то за втрати тепла після лічильника платить теплопостачальна організація, а КП „Наше місто” виставляє рахунки власникам квартир; до будинку № 34 по вул. Мазепи після теплового лічильника підключені дільниця ЖЕКу і магазин, а мешканцям виставляють рахунок  як кажуть за себе і за того хлопця. Мікрорайон по вул. Бориславській майже не отримував тепла, а людям зняли лише 20% від нарахованого. Такі „чудеса” здатне витворяти лише КП „Наше місто” маючи надійне прикриття.

По – шосте: відповісти за надання земельних ділянок міста.

У місті майже вся вільна земля роздана в оренду, або продана. Після чого перейшли надавати земельні ділянки, які вилучені з прибудинкових територій та міжбудинкові переходи. Це спричинило масове невдоволення мешканців міста тим, що поруч з їхніми будинками мають будуватися нові об’єкти. Протести мешканців використовувалися по-різному. В одних випадках міський голова ставав на їхню сторону, хоч сам і підписував всі необхідні документи, згідно яких підприємці отримували в оренду прибудинкові території, в інших випадках навпаки – твердив, що так буде краще або нічого не помічав.

По - сьоме: відповісти за нелюдський відстріл бродячих і домашніх собак.

До мене особисто і до інших депутатів міської ради зверталося багато мешканців міста та відпочиваючі з приводу не людського знищення бродячих і домашніх собак. З цього питання депутатом обласної ради від Блоку Юлії Тимошенко Наталією Лаврецькою був зроблений депутатський запит в обласну прокуратуру. Як результат постало питання про кримінальну відповідальність з приводу знущання над тваринами і незаконний обіг наркотичних речовин. Справа в тому, що для відстрілу собак використовували шприци, начинені речовинами, які вважаються наркотичними, і діють вони як паралізуючий засіб. Працівники КП „Наше місто” відстрілювали собак такими шприцами на очах у дорослих і дітей (собак паралізувало, а з рота текла піна). Бродячих тварин потрібно відловлювати, але не таким шляхом.

По – восьме: відповісти за відношення до людей, які опинилися без даху над головою.

Ще минулого року в Трускавці сталася пожежа в кв. 68 буд. 74 по вул. Стебницькій. Найімовірнішою причиною пожежі експертиза вважає подачу високої напруги. Згоріло майже все і тільки дякуючи Богу залишилася живою вагітна на 9-му місяці - Галина Венгрин, яка в цей час перебувала в квартирі. Матеріальні збитки, які  завдані сім’ї Венгрин сягають понад ста п’ятдесяти  тисяч гривень, крім цього молоде подружжя опинилося без даху над головою, а тут ще й пологи. Ходіння до міського голови, його заступників, розгляд питання на сесії міської ради дав результат – необхідно провести експертизу і визначити конкретну суму завданих збитків. Сім’я стратила понад 5-ть тисяч гривень на різні експертизи і з ними звернулася до міського голови, а відповідь – ми Вам нічого не зобов’язані. Це вищий прояв цинізму. Хочу додати, що сім’я наймає квартиру, а після пологів молода мати з дитинкою потрапили до Львівського реанімаційного відділення. Я особисто про це повідомляв міського голову.

По – дев’яте: відповісти за „службові” листи і заяви на громадян і посадових осіб.

Протягом 2002 – 2004 років міським головою було підписано ряд листів в різні інстанції на ЗАТ „Трускавецькурорт” та тодішнього голову товариства – Богдана Аксентійчука. В 2004 році був написаний лист в Адміністрацію Президента Кучми, де зазначалося, що ЗАТ „Трускавецькурорт” вчинив неправильно, що надав приміщення штабу В. Ющенка. Минулого року був написаний лист на тодішнього головного лікаря санстанції – Леоніда Аркатова, після чого він отримав інсульт. Особисто на мене, та й не тільки, в різні інстанції було написано ряд листів з неправдивою і наклепницькою інформацією, через що я пройшов цілий ряд морально важких перевірок. Лев Грицак зробив письмову заяву про нездатність Уряду Тимошенко запропонувати антикризову програму, а через деякий час отримав нагороду в Адміністрації Президента.  Декілька тижнів назад міський голова написав лист в прокуратуру з скаргою на мешканців міста, які прийшли на сесію міської ради відстоювати свої права. Трускавецькою міліцією було відмовлено у відкритті кримінальних справ проти громадян міста. Думаю, що до цих рядків можуть долучитися ще багато осіб.

По – десяте: відповісти за відсутність Статуту територіальної громади міста Трускавця.

Саме Статут територіальної громади регулює взаємовідносини між громадою і владою міста. Саме в Статуті передбачено процедуру відкликання міського голови з посади, проведення громадських слухань, звітів голови, депутатів та інших посадовців міста перед громадою. Про необхідність прийняття Статуту міський голова говорив ще до 2002 року, коли вперше балотувався на посаду. Та по сьогоднішній день віз, як кажуть, і нині там.

Ще багато чого я не сказав, за що повинен відповісти міський голова. Та я знаю головне – відповідальність настане.

Коли мене запитують, доки це буде тривати і який вихід, я відповідаю: вихід є закладений  в гербі України - тризубі, який символізує волю. Ми повинні озброїтися тризубом і вичистити все непотрібне з нашого міста і України, адже волю не можна подарувати – її треба завоювати.

Руслан Крамар, голова ТМПО «ВО «Батьківщина»

Політичні колядники

Хоча надворі Великий Піст і ми невпинно наближаємося до Великодня, тема новорічно-різдвяних свят немов переслідує нас, „малих українців”. То суддя Зварич потішив народ у не дуже веселий час своїми байками про засівальників-колядників і дав змогу кожному помріяти, що й до нашої хати такі колядники завітають, а тепер стопами пана Зварича пішов і президент, який давно остогид своїм розмахуванням рук, а ще більше тим, що „кинув” народ, „зливши” його в унітаз, як про це співає в своїй новій пісні Кузьма Скрябін. Бо обіцяв одне, як кажуть, гори-доли, а прийшлося, то і бандити не в тюрмах (Колєсніков – депутат, а Пенчук – крайній винний), і „любі друзі” „задовбали” своєю простотою, а ще більше цинізмом, і ідеї народної Помаранчевої революції так спаплюжені, що навіть мер Трускавця розчарувався в ній J. А найдужче його то болить, що депутати призначили вибори на кінець жовтня, як то і пише Конституція. Дійсно, що кого обходить, що тебе обрали аж у третьому турі, що інавгурацію провели аж після всіх свят, тоді ніхто не задумувався про те, що настануть нові вибори через 5 років, а пан Ющенко триматимуться за крісло, як за соломинку, або як голий за терня. І от тепер пішла мова, що він МУСИТЬ яко всенародно обраний та бабою Параскою поблагословлений бути аж до січня 2010 на „почотном”  посту, а там Бог дасть, то можна буде знов опертися на Конституцію, яка глаголить, що вибори все-таки мали б бути в останню неділю жовтня.

Невідомо, чи мають  там Балога з Кислинським та іже з ними хоч краплину совісті, щоб бідний народ ще на різдвяно-новорічні свята мордувати, бо чи уявляєте собі Святу Вечерю з політичними колядниками, які носитимуть „колачі” як подяку за прийдешній голос чи може Новий Рік, де „Іронію долі” та „Самого  удома” що п’ять  хвилин перебиває грізне „ТАК!” чи „Тому що...”

Те, що до виборів народ готується по страшній силі, видно хоча б на прикладі маленького Трускавця, де маю честь останні кілька років замешкувати. Всі „відродженці” з партії покійного Кірпи масовкою побігли в нову громадську організацію, яку очолив один з екс-бютівців, якого з тріском „викопотили” з міської ради,  „Свобода” аж тепер почала очищатися від окремих брудних бізнесменів, один з нашоукраїнців очолив „Єдиний центр”, а інший піде працювати „на” чи „під” Яценюка – немов щурі розбігаються, лише би не втратити корито і знов стати депутатом. А тут ще голоси за мажоритарку почали лунати, бо треба міську раду перетворити в Клуб Головних Лікарів міста Трускавця, бо ой лишенько, яка ж недоля, частина головних лікарів не змогла пройти в 2006 і тепер їм від того аж недобре. Навіть самого пана мера інфаркт прихопив від людей (пригадую собі слова однієї вчительки, яка  скаржилася, що в школі добре б працювати, якби не діти – так і наш мер був би задоволений, якби в Трускавці були лише вчителі, лікарі та працівники його санаторію і більше ніхто). Бо людям не можна на сесії ходити, людям не треба би свої права захищати, а депутати би підтримали своїм „veto” нашого мера навіть у сатанинській справі, бо є за що казати людям „nie pozwalam”, коли тобі „капає” з мерських відходів, немов з рогу достатку.

Отака от фігня, малята, як писав покійний Юрко Покальчук, отакі справи з колядниками, які вже обдумують своїми політтехнологічними мізками, як народ знов обвести навколо пальця і зробити, щоб знову наш бравий містер Ю із країни укрів сидів під шведським штандартом, щоб тварини типу тхорів та кролів не вивелися з нашої ВРУ, щоб друг-зек чи якийсь чернівецький щур потрапив у Кабмін, де „припинив би займатися популізмом” і так прикрутив той недокручений чесний народ, щоб йому і голодна кутя була замість ікри та замість простого селянського масла, а не хімічного спреду. Бо з кожним роком говорять, що „ці вибори будуть найбрудніші та найважчі за всю історію України”, а ніхто не робить, щоб було дійсно чисто в нашій українській хаті, а жилося легше не лише товстосумам, а й пенсіонерам, студентам, робітникам, селянам, військовим, інтелігенції, підприємцям... А якщо хтось і робить щось для цього, то отримує лише палки в колеса та ворожі погляди та сичання-побоювання, що ця „хтось” та й стане нашим президентом і буде і життя полегшувати, і хату чистити. Так як порядна і працьовита жінка мусить робити-доробляти  за своїм недолугим гугнявим прищавим чоловіком.

А тим часом наближаємося до Великодня і символічно є те, що це найбільше християнське свято наступає після Великого Посту, після суму та очікування – радість, після страждань – надія на справедливість. Бо надія вмирає останньою, а вірніше, не вмирає, бо інакше не варто й жити, якщо нема надії. Тому і в нашого народу надія на покращення мусить бути,  надія, що „згинуть наші воріженьки, як роса на сонці” і що „в своїй хаті своя правда, і сила, і воля”.  І надія, що може після гіркого розчарування від 2004 року, після обману, цинічнішого якого, напевно, не буває, прийде новий час для України, без „політичних колядників”, без бренькання на наших нервах, без „вічних” депутатів та мерів, які в нас вже сидять в печінках. Дай то Боже діждати...