Проти чого протестуємо?

Проти чого протестуємо?

12 березня 2009 року, місто Трускавець.
Зірвана сесія міської ради, Руслан Крамар тепер міський "Фідель Кастро", трускавчани присутні в той день на сесії "спілкуються" з міліцією. Що ж такого хотіли учасники зловісної організації "Воля"?

Міському голові м. Трускавець
п. Грицаку Л. Я.
Депутатам Трускавецької міської ради
Громадської організації „ВОЛЯ”

ЗВЕРНЕННЯ – ПРОТЕСТ

17 грудня 2008 року на сесії Трускавецької міської ради було зачитано заяву – звернення до міського голови, яку було прийнято 13 грудня 2008 року на конференції мешканців Трускавця, які в 2008 році встановили автономне опалення без дозволу міськвиконкому.

10 лютого мешканці міста Трускавця провели пікетування Трускавецької міської ради і на даному заході було прийнято резолюцію з зазначенням вимог до міської влади.

12 лютого 2009 року на сесії Трускавецької міської ради були зачитані вимоги пікетувальників, але вони міським головою та більшістю депутатів були проігноровані.

Реального вирішення піднятих питань в заяві-зверненні мешканців міста від 13 грудня 2008 року та резолюції пікетувальників від 10 лютого 2009 року на сьогоднішній день немає.

Тому з 23 березня 2009 року громадська організація „ВОЛЯ” буде вдаватися до акції протесту та непокори і наші дії будуть тривати до тих пір, поки міською владою не будуть вирішені наступні питання:

1. Затвердження Статуту територіальної громади м. Трускавця.
2. В програмі розвитку та перспективній схемі систем теплопостачання міста передбачити перехід багатоквартирних житлових будинків на автономне опалення та виділення коштів з бюджету розвитку на реалізацію даної програми.
3. Вирішено питання холодного та гарячого водопостачання.



Дане звернення-протест прийнято на установчих зборах громадської організації „ВОЛЯ”.



Додаток: копія заяви – звернення до міського голови від 13 грудня 2008 року та копія резолюції пікетувальників від 10 лютого 2009 року.







Голова ГО „ВОЛЯ”


Секретар ГО „ВОЛЯ”

Звернення до політичних сил міста Трускавця

Проект нашого видання "Трускавецька мафія" успішно провалено. Через переполох місцевих "князьків", які себе уявили мало не Ахметовами трускавецького значення, пан Василь Гуцуляк відмовився від співпраці з нами і заявив, що буде шукати інших, надійніших партнерів. Наша вина хіба в тому, що дозволили піддатися не так на тиск, як на вмовляння окремих недолугих політиків і забрати ЦЕ з Інтернету. Але не дивимося назад, а далі йдемо вперед. З ініціативи окремих членів нашої редакційної команди сьогодні оголошуємо про наш новий проект.

Слава Богу, до виборів на місцевому рівні ще не так близько. В березні минає три роки від того часу, як до Трускавецької міської ради потрапило 46 депутатів від різних політичних сил. Кожна з них мала свою програму, кожен з кандидатів, які стали депутатами, щось своїм виборцям та й обіцяли. Ми закликаємо кожну з політичних сил Трускавця прозвітувати про виконану роботу за ці три роки в нашому "Трускавецькому віснику". Обіцяємо, що площа буде надана кожній політичній силі. На це ми даємо час, якщо ж хтось не зголоситься, ми будемо змушені зробити такий аналіз за них. І не думаємо, що це їм буде найбільший оргазм, тобто приємність.

Отже, "Наша Україна", БЮТ, "Відродження", "Третя сила", "Пора", КУН, УНП, ВО "Свобода", ХДС, можна ще й виокремити НРУ та "Народну Самооборону" в складі "НУ", просимо ласкаво - розкажіть, чим ви займалися, що зробили для трускавчан, а чого не змогли зробити і чому. Можете опиратися на свої передвиборчі агітки зразка 2006 року, на інші документи чи причини. Надамо місце для публікацій і тим силам, які не пройшли до міської ради, але були активним (для прикладу, "Опора", СПУ, партія регіонів, зелені, червоні тощо). Ну хіба голубі та лесбіянки мусять вибачити, бо їм слова в нашому виданні точно надано не буде .

Публікувати звіти міських осередків плануємо після Великодня, проте якщо хтось надішле швидше, то тоді опублікуємо в порядку поступлення. Звіти тих політичних сил, які не мають про що звітувати, будемо робити самостійно починаючи з травня.

Редакційна колегія

Кожному трускавчанину - по гелікоптеру!

Кожному трускавчанину - по гелікоптеру!

Вертоліт, гелікоптер, шьмігловєц, планер - що-небудь, лише би не йти пішки, а летіти. Саме така думка і таке бажання, коли проходиш вулицею Галицького. То ніц, що на ній розміщений "Мисливський рай", що саме тудою йдеться до славного санаторію "Карпати" або і до питного озера. Дорога - суцільний жах. Чи то винні ті, що здійснюють так звану реконструкцію, чи то мер не хоче, щоб його звинуватили, що про свій санаторій дбає аж занадто, але факт залишається фактом - щоб відшукати таку дорогу як по Галицького, треба не одне глухе тупикове село в Турківському, Сколівському чи Старосамбірському районі відвідати - і то навряд чи щось подібне заздрите.




Купи будівельного та іншого сміття, порозривано і не засипано, ями та горбочки, шутер, гравій, щебінь, глина, пісок, вода та видовище, яке навряд чи назвеш приємним. Не хочемо нікому зробити прикрість цією публікацією, але чому робиться така прикрість, а радше сказати просто кривда, мешканцям цієї вулиці? Адже саме вони звернулися до нас з проханням написати хоч щось, бо якщо нема жодної реакції на звернення по-доброму, то може варто спробувати отак, трохи цинічно-грубувато, може й образливо, але хто винен? Втім, мешканцям вулиці, названої ім`ям славного князя (навіть короля!) Данила Галицького, напевно хочуть створити умови тих часів, часів раннього середньовіччя, коли монголо-татари нападали на наш край, а Захар Беркут їх топив у своїй тухольській улоговині. Так і трускавчан, видно, хочуть втопити в мішанині з води і бруду, щоб вони і носа не могли виткнути зі свого обійстя. Бо нащо, щоби виходили, бо можуть і вони на сесію "прилізти" і так як ГО "Воля", свої права качати.

Говорити і писати можна би по тій темі багато, але ми думаємо, що наш шановний мер і не менш шановний підрядник, щось та й зроблять для мешканців вулиці Галицького (мається на увазі зроблять доброго) і ми більше цієї теми не торкатимемося. Або тоді подякуємо за впорядковану дорогу та те, що голос людей почули.
Андріан Марічик

Ні новітнім фашистам!

Останнім часом під прикриттям націоналізму, „турботи” про людей, під гаслами справедливості та іншими популістсько-демагогічними лозунгами окремі збанкрутілі політичні сили готуються до виборів. Той „тягне” за Тягнибока, той розпинається, як же ж він „любить” Бандеру, а інший доводить всім, що в Україні потрібна єдина Церква, єдина партія, єдиний центр чи ще щось. Ми вже пережили і єдину „правдиву” церкву в комуністичні часи, і єдино правильну партію, яка нас завела в таке світле майбутнє, що ніяк з нього не виліземо. Бо забувають „політики”, що в нас демократична держава, і жиди, і поляки, і німці, і росіяни мають право до своєї мови чи до своєї віри, залишаючись свідомими громадянами держави, в якій живуть. А про соціал-націоналізм чи націонал-соціалізм мовчу взагалі – як би його не назвав, а попахує навіть не легким італійським фашизмом муссолінівського толку, а відвертим жорстким німецьким нацизмом – виходить щось на кшталт недолугого українського неонацизму. Таких голосів на всеукраїнському рівні небагато, в нас на Галичині їх значно більше, є такі „діячі” і в рідному Трускавці. Не буде дивним, якщо вони спекулюватимуть на „націоналістичних”, „соціально спрямованих” та інших гаслах, щоб знову прийти до влади чи знову її втримати. Для окозамилювання вони використовують різних „ручних песиків”, які і ніби в УПА воювали, і в Сибірі побували, і „дисидентували”, мало що не пам’ятник їм треба поставити в Трускавці, а про свою співпрацю з КГБ і про те, скільком же ж людям вони кров попили, то скромно мовчать.

Я знаю, що треба бути патріотом свого краю, своєї держави, любити мову, народ, дбати не лише про себе, але і про Вітчизну, але це треба мати в душі, це треба відчувати. А крім того, чин завше важніший від слів, бо коли я дію, то бачу результат, а коли мелю язиком, то результат буде трохи інший. Бо „п.... – не мішки носити”, як каже народна мудрість. А в нас власне більшість п..нів, які мелють про свободу, про націоналізм, про те, що нам треба мера-господарника, чи депутатів, які вже накралися і красти більше не будуть.

Але це квіточки, бо коли говорити про ягідки, то треба зважити, що не лише на рівні місцевому, а на загальнодержавному, в нас є велика загроза демократії, а відповідно і втрати державності. Бо хоч який би патріот не став, для прикладу, Президентом, і робив би все за правилом „сильної руки”, яке просувають в наші мозги, після нього може посісти найпершу посаду в державі не те що не патріот, а прямо таки ворог, або відкритий, або прихований. Для прикладу – Янукович, Симоненко чи Яценюк, Балога. А те, що в наші голови втовкмачують про єдину правильність будь-якої ідеології, в тому й націоналістичної – це погана прикмета. Бо так недалеко вернутися в 37 рік, бо з цього починалися і пацифікація, і боротьба з інакомислячими, на цьому був фундамент кучмізму, я вже мовчу про те, що ми могли б договоритися що хочемо такого рабства як путінська Московщина.

Так що добре, що в нас хоча б якась демократія, є плюси і в тому, що нема єдиного православ`я, а сектантів ніхто не переслідує, не все так зле і на Сході України, як то нам би хотіли показати, бо хоча там і російськомовні, але вони все ж відмежовують себе від кацапні і рідною вважають все-таки українську державу, а не матушку Рассєю, нічого, що Бандера був поруч з Лобановським, Шевченком, Амосовим і Ярославом Мудрим. Бо найголовніше – не перегнути палицю, тихше їдеш – дальше будеш, хоча важливо, хто саме керує тим возом, на якому ми веземося. Нашим українським возом. І добре було б, щоб знайшовся врешті-решт нормальний фірман (а не „господарник”, „бізнесмен”, „досвідчений управлінець” чи ще якась фігня) на наш віз трускавецький.

Андріан Марічик