16.03.09

Кожному трускавчанину - по гелікоптеру!




Кожному трускавчанину - по гелікоптеру!

Вертоліт, гелікоптер, шьмігловєц, планер - що-небудь, лише би не йти пішки, а летіти. Саме така думка і таке бажання, коли проходиш вулицею Галицького. То ніц, що на ній розміщений "Мисливський рай", що саме тудою йдеться до славного санаторію "Карпати" або і до питного озера. Дорога - суцільний жах. Чи то винні ті, що здійснюють так звану реконструкцію, чи то мер не хоче, щоб його звинуватили, що про свій санаторій дбає аж занадто, але факт залишається фактом - щоб відшукати таку дорогу як по Галицького, треба не одне глухе тупикове село в Турківському, Сколівському чи Старосамбірському районі відвідати - і то навряд чи щось подібне заздрите.




Купи будівельного та іншого сміття, порозривано і не засипано, ями та горбочки, шутер, гравій, щебінь, глина, пісок, вода та видовище, яке навряд чи назвеш приємним. Не хочемо нікому зробити прикрість цією публікацією, але чому робиться така прикрість, а радше сказати просто кривда, мешканцям цієї вулиці? Адже саме вони звернулися до нас з проханням написати хоч щось, бо якщо нема жодної реакції на звернення по-доброму, то може варто спробувати отак, трохи цинічно-грубувато, може й образливо, але хто винен? Втім, мешканцям вулиці, названої ім`ям славного князя (навіть короля!) Данила Галицького, напевно хочуть створити умови тих часів, часів раннього середньовіччя, коли монголо-татари нападали на наш край, а Захар Беркут їх топив у своїй тухольській улоговині. Так і трускавчан, видно, хочуть втопити в мішанині з води і бруду, щоб вони і носа не могли виткнути зі свого обійстя. Бо нащо, щоби виходили, бо можуть і вони на сесію "прилізти" і так як ГО "Воля", свої права качати.

Говорити і писати можна би по тій темі багато, але ми думаємо, що наш шановний мер і не менш шановний підрядник, щось та й зроблять для мешканців вулиці Галицького (мається на увазі зроблять доброго) і ми більше цієї теми не торкатимемося. Або тоді подякуємо за впорядковану дорогу та те, що голос людей почули.
Андріан Марічик

Немає коментарів:

Дописати коментар

Автори Блогу