Історія про релігії.

(Факультативний курс для дітей з підвищеними матеріальними можливостями і  вадами морального розвитку).

Як відомо, свобода совісті і слова - основоположні здобутки сучасної Української держави. Користуючись цими фундаментальними свободами помноженими на повну відсутність будь-якої відповідальності, в Україні триває процес творення нових релігійних вірувань, культів, обрядів, тощо.  На перший  погляд - Україна звичайна європейська країна з набором традиційних конфесій та релігійних течій. Однак, згадані вище свободи і відсутність відповідальності, є надзвичайно сприятливими умовами для утворення та розвитку нових культів, які, поки що, не прагнуть виділятися з традиційних конфесій та течій, однак, де-факто, давно уже існують. Скромна праця автора покликана ситематизувати та упорядкувати існуючий стан речей, а також дати назви новоутвореним культам та релігійним течіям з метою їх означення де-юре. 
Баблославні. Центром свідомості баблославного є любов. Страшна і безпощадна. Баблославний любить люто і бєшено. За любов може вбити, за духовні ідеали – продати маму. Але єдина річ, яка справді має значеня для духовного життя баблославного – кеш і реальне бабло.  Баблославні з охотою відвідують православні храми. Моляться широко, на сто баксів. Свічок купляють тонами, поклони б'ють годинами. У православних храмах, баблославні люблять стояти спереду, у ВІП-секторі, зразу після зони дії кадила, в зоні роботи телекамер. Піст у баблославних Донецького Паханіату починає і закінчує  Віктор Кабаноборєц Іконою в Лоб Усікновенний. Баблославні – високодуховні. За криве слово можуть і переїбати. 
Люблять називати себе православними, однак, від православних, навіть чисто візуально, відрізняються тим, що коли хрестяться, ліву руку з кишені штанів не виймають. Баблославні люблять все на світі, окрім жидів, масонів, НАТО, запитань про фінансування чартера до Єрусалима на транспортування Благодатного Вогню і тих убогих, які в церкві товпляться та заважають купити свічку. Основні догмати баблославного: 1. Бог не фраєр. 2. Я – не лох.
3. Рейтинг – не презерватив, одним духом не надуєш.                   
Ленінообрядці – баблославні старого обряду. З їх лона, після реформи  1991-го року вийшло сучасне баблославіє. На відміну сучасних баблославних, залишились вірними справі Маркса – Енгельса – Леніна. Поклоняються мощам Лєніна і Москві, бо в Москві мавзолей і каса.  Згідно з релігійними віруваннями Ленінообрядців, всі люди жили у раю, який звався СССР, «гдє било всьо, даже дєфіцит!». Після спокушення ковбасою і сексом, людство прогнали з Соціалізму в Капіталізм, щоб «у поті лиця свого добувати хліб свій».   Ленінообрядці єдині баблославні, які вірують у надприродне – в Комунізм. І, хоча, вищі клерикальні кола Ленінообрядців уже давним-давно перейшли з Ленінообрядчества у звичайне баблославіє, проте, вони абсолютно точно дотримуються всіх обрядів і традицій Ленінообрядців.  Літургії Ленінообрядців відбуваються щороку 1, 9 травня та 7 листопада. У ці дні Ленінообрядці носять на грудях ікони Леніна-Сталіна та подовгу моляться за руйнування всього існуючого біля статуй свого лисого бога.                                 
Греко-рагулики. Греко-рагулики знають абсолютно все на світі. Греко-рагулики люблять ходити у ті ж храми, що й греко-католики. Однак, вони краще знають як молитися, де молитися у що вдягатися і як стояти. 
 Греко-рагулики непогрішні, як Папа і непохитні у вірі, як апостол Петро. Якщо Папа і апостол Петро так не вважають – то є їх власні проблеми.   Кожен греко-рагулик сам собі богослов, моральний авторитет і непогрішна воля. З давніх – давен греко-рагулики мріють обрати собі замість Папи Римського Папу Львівського. Але як можна обрати одного Папу серед стількох непогрішних?! Тому вони вимушено визнають того самого Папу, що й греко-католики. 
Греко-рагулики є еталоном українця. Якщо українці так не вважають – то є їх власні проблеми. Греко-рагулик говорить тільки українською мовою і тільки у Львові. У Києві, Харкові, Донецьку, Одесі та Криму греко-рагулик говорить тільки російською, «бєз памілак».  Греко-рагулик любить Паску, Різдво, шинку, кишку, гроші, владу  і Україну. Греко-рагулик не любить піст, пісну бульбу, маскалів, жидів, владу і Україну. Якщо греко-рагулик займає посаду, він будує хату на три поверхи і купляє «Мерс» з підігрівом сидіння. Все це йому допомагає здобути власна тяжка праця і кмітливий розум. 
 Якщо греко-рагулик не може купити «Мерс» і збудувати хату, то йому заважають це зробити маскалі, жиди і «вся тота проклята Україна».   Греко-рагулик любить культуру – він може обладнати у приміщенні музею файну кнайпу в історичному стилі. Греко-рагулик – чесна людина. Він ніколи не візьме більше двох хабарів за одну справу. Хіба би забувся.  
Рускоязичники. Деякі дослідники ототожнюють їх з баблославними та Ленінообрядцями, не виокремлюючи у відособлену конфесію. Однак, і для баблославних і для Ленінообрядців існує тільки один бог – Бабло. Іпостасі Бабла значення не мають.  Рускоязичники ж поклоняються не тільки всім відомим втіленням Бабла, а й вважають, що кожне з них є окремим божеством. Окрім того, в рускоязичників надзвичайно важливу роль відіграють жерці і відьми. Найвідомішою жрицею рускоязичників є Наталія Конотопська та її відьмак Мраченко. 
 Сенс життя рускоязичників полягає у війні з двома втіленнями сил зла – НАТО і мовою. У міфології русскоязичників НАТО – злобний агресивний військовий блок, який має на меті «парабатіть і захватіть». Також НАТО топче «сапагом» Священну Землю.  Мова, у міфології русскоязичників, придумана в Австрійському генштабі для того, щоб НАТО могло «захватіть і парабатіть», а також для того, щоб «сапог» топтав Священну Землю. 
Головним Тотемом русскоязичників є Язик. Згідно з віруваннями русскоязичників Язиком можна не тільки їсти, цокати і дражнитись, а й спілкуватись.  Русскоязичники чекають пришестя бойових літаків СУ-34 з Путіним на борту, який всім так заточить язик, що він ніколи більше не зможе сказати мову.   
Кризопоклонники. Кризопоклонники чекають Дефолту. «І вострубить «Інтер» і вийде Яценюк в прямий ефір, і буде Фірташ одесную його, і Микола Янович на фоні ВВП. І станеться, що третя частина депозитів не вернеться своїм вкладникам! І зробляться сльози гіркими, як полин і багато людей попадуть на бабки. Та не просто на бабки, а на серйозні бабки. І буде плач і стогін.» (Офігеніє від Пинзеника, 1-13)  Так як, Кризопоклонники вірять, що живуть в Останні Часи, то живуть, наче в останній день. «І яко же хочеш забрати депозит – відкоти тридцять процентів, а, поєлику, є Тимчасова адміністрація – то і сорок п'ять віддай. За менше ніхто і терти не буде, істину базарю!» (Катехізис антиколектора). 
Шустромасони. Сенс життя шустромасонів полягає в тому, щоб знайти антисеміта. Шустромасони шукають антисемітів всюди, де тільки можуть. Якщо шустромасони не можуть знайти антисеміта – вони прагнуть його виростити. 
Дбайливо вирощений своїми власними руками антисеміт є неоціненним скарбом і, як правило, володіє іншими прекрасними властивостями – расовою і національною нетерпимістю, агресивністю. 
Знайдених антисемітів шустромасони випускають в ефір. Коли у світі не залишиться жодного антисеміта, настане Кінець Світу і шустромасони стануть простими баблославними, кризопоклонниками або греко-рагуликами. 
Свідки Мамони  мають торбу від ноутбука на плечі, одягнені в краватку. Свідок Мамони живе Корпоративним Духом. Харчується по каталогу. Там же і одягається. Життєві цикли точно відповідають каталожним періодам.  Розмножуються семінарами. Свідки Мамони вірують у Процент від Обороту, Компанію, Структуру і Багаторівневий Маркетинг. Не зважаючи на те, що Свідки Мамони надзвичайно різноманітні (спеціалісти нараховують понад сто течій – від «Тих, що йдуть з «Емвей», до «Сестер Марії Кей», від «Осіянних Оріфлеймом», до «Намаханих Кінгз-Капіталом».) у них є спільні основоположні догмати. Свідки Мамони переконані, що спасіння можливе тільки в Структурі. Рай земний має конкретну адресу і знаходиться, як правило, за морями-океанами – або у м.Ейда, штат Мічіген, або у Брукліні. Не суть важливо, де, але він реальний і цілком досяжний – просто Компанія зробить тебе щасливим, якщо ти будеш наполегливим і зможеш привести у Структуру якомога більше прозелітів…    Якщо ти здашся, то винен у своєму нещасливому житті ти будеш сам – ти будеш ходити на роботу (цей клятий job!) за мізерні копійки – двісті (триста, шістсот, тисячу…) баксів в місяць. Ти будеш пахати на Івана Іванича і твої діти вічно будуть рабами. А у Компанії ти одержиш Свободу (можливість працювати на Дага і Джея) і великі гроші – двісті (триста, шістсот, тисячу…) баксів в місяць! Центральним фактом у святому письмі Свідків Мамони є легенда про те, як на одній презентації Діамантовий Спонсор зумів почистити зуби п’ятьом тисячам людей однією краплею зубної пасти «Блістер», нагодувати їх однією вітамінкою «Суперлайт» і очистити  однією краплею універсального миючого засобу проти плям «LOH». Після цього, всі п'ять тисяч негайно досягли 21% і нірвани…  
Це далеко не повний перелік нових культів та вірувань сучасної України. Адже, крім названих ще є Юліани – демократична секта, яка живе за власним – Юліанським – календарем, де відмічають всі критичні для уряду дні, вірять в кури по 13,20,  долар по 6,50 і в коаліцію зі 114-ти депутатів. Є Програмісти Останнього Дня, святий вечір у яких щоп’ятниці, пиво – сакральний напій, а день останній перед здачею замовлення – єдиний день для роботи…  Та хіба всіх перелічиш? А чи треба? Сподіваюсь,  мені вдалось показати основні тенденції розвитку нових релігійних вірувань і культів. Вони тісно переплітаються між собою і іноді легко сплутати греко-рагулика з баблославним, а кризопоклонника зі Свідком Мамони. Залишається тільки сподіватись, що ми зможемо відрізняти цих нових «віруючих» від звичайних людей, які ще пам’ятають, що три персти не обов'язково повинні складатися в дулю.                                                                       Р. Б.

Про що звітуватиме мер Трускавця?

В четвер 21 травня о 10.00 год. в клубі санаторію „Карпати” буде проводити свою роботу чергова сесія Трускавецької міської ради, де першим питанням порядку денного стоїть звіт міського голови - Лева Грицака. Відповідно до Закону України „Про місцеве самоврядування” міський голова повинен щорічно звітуватися перед громадою міста. Хоч звіт перед депутатським корпусом далеко не є звітом перед громадою, та все ж таки хоч якийсь звіт.

Для міського голови традиційно стало звітуватися в клубах санаторіїв міста. На початку свого головування – в клубі санаторію „Кришталевий палац”, а коли зі сторони громади настало серйозне розчаруванням в „доброму господарі”, звітується в клубі санаторію „Карпати”, в якому перед обранням головою міста Лев Грицак працював головним лікарем, де і по сьогодні має неабиякий вплив.

Чому звіт проводиться перед депутатським корпусом, а не перед громадою міста і чому в клубі санаторію „Карпати”, а не в палаці культури ім. Т. Шевченка?

Ось моя відповідь. Буде звітуватися перед депутатським корпусом тому, що згідно регламенту Трускавецької міської ради на розгляд питання відводиться година часу - це на доповідь, запитання і обговорення. За годину часу можна що-небудь прочитати, головне, щоб побільше цифр і „мудрих” термінів, після цього формально декілька запитань від депутатів, обговорення і голосування. Депутати повинні більшістю голосів (24 голоси) проголосувати, щоб визнати роботу міського голови задовільною. Якщо не буде 24 голоси – це сигнал міському голові, що потрібно подати у відставку. Проте ніхто у відставку подавати не збирається при будь-якому голосуванні, а звіт швидше за все приймуть до відома. На пленарному засіданні депутатів міської ради виступати і задавати запитання можуть тільки депутати, а щоб виступив простий громадянин потрібно спочатку поставити питання про дозвіл на його виступ на голосування, набрати за це 24 голоси і аж тоді мешканець міста може дати оцінку міському голові.

Звіт перед громадою міста передбачає активну участь в цьому процесі всіх бажаючих мешканців міста. Тут потрібно лише записатися до виступу і виступай. Такий звіт також потрібно ставити на голосування і коли з депутатами легко позитивно вирішити питання (не таке вирішували), то з громадою міста справи куди важчі і у разі негативного голосування громади не піти у відставку – це ще більше себе зганьбити.

В зв’язку з тим, що звіт за проведену роботу буде проходити о 10.00 год. і в такий час переважна більшість громадян просто не в змозі бути присутніми, хочу дати для трускавчан свою оцінку діяльності міського голови Трускавця і зроблю це у вигляді дій, за які міський голова повинен відповісти перед громадою, перед державою і перед Богом.

По – перше: відповісти за „цілодобове” водопостачання.

В 2004 році депутатами Трускавецької міської ради було прийнято концепцію цілодобового водопостачання м. Трускавця. Нею передбачалося, що місто надає в оренду ТзОВ „Альфа плюс” 136 га. міської землі, а взамін фірма вкладає у водопостачання міста 140 млн. грн. і як наслідок, місто отримує на протязі 2-3 –х років цілодобове водопостачання. Догосподарювався „господар” до того, що 132 га. землі було продано фірмі ТзОВ „Альфа плюс” за 65 млн. грн. і кошти ці не пішли на водопостачання міста, а засвоїлися в бюджеті міста немов скрізь дренаж. Міське водосховище не придатне до використання (санстанцією заборонено використовувати як питну воду з міського водосховища), місто має непрогнозоване водопостачання. Одним словом рік 2009 - ні землі, ні води, ні грошей....

По – друге: відповісти за теплопостачання міста.

В 2003 році, коли теплопостачальні організації попри супротив їх керівників влилися в КП „Наше місто” і розпорядником коштів комунального підприємства призначено Ю. Алієва, стало зрозуміло про неминучий крах постачання тепла і гарячої води в житлові будинки. На сьогоднішній день в місті повний безлад. Відсутність належного тепла і гарячої води та невідповідність тарифів якості комунальних послуг привело до того, що мешканці міста почали масово відключатися від централізованого опалення і самовільно встановлювати автономне опалення. На Паску в багатоповерхові будинки було подано гарячу воду і мало хто знає, що витоки котлової води були настільки великі, що котли були на грані аварійної зупинки.  В 2007 році депутатським корпусом було затверджено програму розвитку та перспективну схему теплопостачання міста. Ця програма хороша лише на папері (як і концепція водопостачання) та щоб виконати роботи згідно цієї програми місту необхідно мати близько 60 млн. грн., а їх просто немає і вже ніколи не буде та й втілити її в такому вигляді вже неможливо.

По – третє: відповісти за житлове будівництво.

 Рішенням Трускавецької міської ради передбачається, що будівельні організації, які здійснюють житлове будівництво і передають багатоквартирні будинки на баланс міста надають місту 7% квартир від загальної кількості. В 2008 – 2009 роках в експлуатацію було здано близько 350 квартир. Це значить, що з них близько 25 квартир повинні були отримати мешканці міста, які стоять в черзі на житло. Натомість, місто отримало 3 або 4 квартири, та й ті не дісталися черговикам. Вчора я розмовляв з жінкою – інвалідом, яка повинна була одержати квартиру і її сльози, думаю, просто так не обійдуться міському голові, а таких людей достатньо. Говорячи про житлове будівництво, варто виділити і таке важливе питання як пропускна спроможність каналізаційних колекторів, до яких підключаються новозбудовані багатоквартирні будинки. Справа в тому, що пропускна спроможність каналізаційних колекторів по вул. Сагайдачного і в житловому районі „На полі” не розрахована на появу великої кількості (приблизно такої ж, скільки було і до будівництва) квартир, а отже, коли всі будинки будуть здані і заселені, мешканців тих районів, очікують великі труднощі з каналізацією.

По – четверте: відповісти за ремонт доріг.

 Тут слід відповісти за кошти, які витрачалися на так звану реконструкцію доріг та за якість виконаної роботи. Вже більше року я не маю відповіді на мій депутатський запит про суму витрачених коштів на реконструкцію доріг і термін гарантійної якості. Роботи з реконструкції дороги по вул. Мазепи не завершені, тут не дали чи забули дати останній шар асфальту. По вул. Стебницькій літом асфальт плавиться і в багатьох місцях вже не потрібний „лежачий поліцейський”. По вул. Стуса чомусь дорога зроблена без каналізації. Дорога, що йде від вул. Стебницької, попри третю школу, до міської лікарні також унікальна. Я б порадив правоохоронним органам міста поцікавитися чи перераховували будівельні компанії, які здійснювали будівництво багатоповерхових будинків в районі третьої школи, кошти на фірму „Прикарпатбуд” за реконструкцію згаданої дороги. Якщо так, то чому місто витратило власні кошти (близько 2 млн. грн.) на реконструкцію цієї ж дороги? Взагалі м. Дрогобич витратило на реконструкцію дороги по вул. Трускавецькій (від ракової лікарні до с. Модричі) приблизно такі самі кошти скільки Трускавцю потрібно на реконструкцію дороги попри третю школу. Ось - це апетит.

По - п’яте: відповісти за формування тарифів на житлово-комунальні послуги.

З приводу незаконного підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги Трускавецька міська організація партії „ВО” Батьківщина” подавала позовну заяву в суд на КП „Наше місто”. Проте суд вважав, що політична організація не вправі відстоювати інтереси громадян і відповідно не розглянуто питання по суті. Судіть самі, дах багатоповерхового будинку перекритий і має гарантійний термін якості покриття 5 років, а мешканці будинку сплачують протягом тих п’яти років за поточний ремонт цього ж даху. Коли люди пишуть скаргу, що цей дах протікає, тоді КП „Наше місто” відписує – це не наше питання, дах на гарантії, звертайтеся до фірми, що робила реконструкцію даху. І в цей же час бере з того ж мешканця кошти за поточний ремонт даху. Таких „операцій” в КП „Наше місто” достатньо. Останній їхній витвір – вивіз сміття. В тариф закладено вивіз сміття на стрийське сміттєзвалище, до якого понад 30 км., а фактично продовжують вивозити на Станильське сміттєзвалище, до якого 2 км. Що стосується тарифів за централізоване опалення то тут люди здебільшого платять за тепло, яке ніколи не надходило до них. Наприклад: якщо не здійснено утеплення місць загального користування в будинку, то за втрати тепла після лічильника платить теплопостачальна організація, а КП „Наше місто” виставляє рахунки власникам квартир; до будинку № 34 по вул. Мазепи після теплового лічильника підключені дільниця ЖЕКу і магазин, а мешканцям виставляють рахунок  як кажуть за себе і за того хлопця. Мікрорайон по вул. Бориславській майже не отримував тепла, а людям зняли лише 20% від нарахованого. Такі „чудеса” здатне витворяти лише КП „Наше місто” маючи надійне прикриття.

По – шосте: відповісти за надання земельних ділянок міста.

У місті майже вся вільна земля роздана в оренду, або продана. Після чого перейшли надавати земельні ділянки, які вилучені з прибудинкових територій та міжбудинкові переходи. Це спричинило масове невдоволення мешканців міста тим, що поруч з їхніми будинками мають будуватися нові об’єкти. Протести мешканців використовувалися по-різному. В одних випадках міський голова ставав на їхню сторону, хоч сам і підписував всі необхідні документи, згідно яких підприємці отримували в оренду прибудинкові території, в інших випадках навпаки – твердив, що так буде краще або нічого не помічав.

По - сьоме: відповісти за нелюдський відстріл бродячих і домашніх собак.

До мене особисто і до інших депутатів міської ради зверталося багато мешканців міста та відпочиваючі з приводу не людського знищення бродячих і домашніх собак. З цього питання депутатом обласної ради від Блоку Юлії Тимошенко Наталією Лаврецькою був зроблений депутатський запит в обласну прокуратуру. Як результат постало питання про кримінальну відповідальність з приводу знущання над тваринами і незаконний обіг наркотичних речовин. Справа в тому, що для відстрілу собак використовували шприци, начинені речовинами, які вважаються наркотичними, і діють вони як паралізуючий засіб. Працівники КП „Наше місто” відстрілювали собак такими шприцами на очах у дорослих і дітей (собак паралізувало, а з рота текла піна). Бродячих тварин потрібно відловлювати, але не таким шляхом.

По – восьме: відповісти за відношення до людей, які опинилися без даху над головою.

Ще минулого року в Трускавці сталася пожежа в кв. 68 буд. 74 по вул. Стебницькій. Найімовірнішою причиною пожежі експертиза вважає подачу високої напруги. Згоріло майже все і тільки дякуючи Богу залишилася живою вагітна на 9-му місяці - Галина Венгрин, яка в цей час перебувала в квартирі. Матеріальні збитки, які  завдані сім’ї Венгрин сягають понад ста п’ятдесяти  тисяч гривень, крім цього молоде подружжя опинилося без даху над головою, а тут ще й пологи. Ходіння до міського голови, його заступників, розгляд питання на сесії міської ради дав результат – необхідно провести експертизу і визначити конкретну суму завданих збитків. Сім’я стратила понад 5-ть тисяч гривень на різні експертизи і з ними звернулася до міського голови, а відповідь – ми Вам нічого не зобов’язані. Це вищий прояв цинізму. Хочу додати, що сім’я наймає квартиру, а після пологів молода мати з дитинкою потрапили до Львівського реанімаційного відділення. Я особисто про це повідомляв міського голову.

По – дев’яте: відповісти за „службові” листи і заяви на громадян і посадових осіб.

Протягом 2002 – 2004 років міським головою було підписано ряд листів в різні інстанції на ЗАТ „Трускавецькурорт” та тодішнього голову товариства – Богдана Аксентійчука. В 2004 році був написаний лист в Адміністрацію Президента Кучми, де зазначалося, що ЗАТ „Трускавецькурорт” вчинив неправильно, що надав приміщення штабу В. Ющенка. Минулого року був написаний лист на тодішнього головного лікаря санстанції – Леоніда Аркатова, після чого він отримав інсульт. Особисто на мене, та й не тільки, в різні інстанції було написано ряд листів з неправдивою і наклепницькою інформацією, через що я пройшов цілий ряд морально важких перевірок. Лев Грицак зробив письмову заяву про нездатність Уряду Тимошенко запропонувати антикризову програму, а через деякий час отримав нагороду в Адміністрації Президента.  Декілька тижнів назад міський голова написав лист в прокуратуру з скаргою на мешканців міста, які прийшли на сесію міської ради відстоювати свої права. Трускавецькою міліцією було відмовлено у відкритті кримінальних справ проти громадян міста. Думаю, що до цих рядків можуть долучитися ще багато осіб.

По – десяте: відповісти за відсутність Статуту територіальної громади міста Трускавця.

Саме Статут територіальної громади регулює взаємовідносини між громадою і владою міста. Саме в Статуті передбачено процедуру відкликання міського голови з посади, проведення громадських слухань, звітів голови, депутатів та інших посадовців міста перед громадою. Про необхідність прийняття Статуту міський голова говорив ще до 2002 року, коли вперше балотувався на посаду. Та по сьогоднішній день віз, як кажуть, і нині там.

Ще багато чого я не сказав, за що повинен відповісти міський голова. Та я знаю головне – відповідальність настане.

Коли мене запитують, доки це буде тривати і який вихід, я відповідаю: вихід є закладений  в гербі України - тризубі, який символізує волю. Ми повинні озброїтися тризубом і вичистити все непотрібне з нашого міста і України, адже волю не можна подарувати – її треба завоювати.

Руслан Крамар, голова ТМПО «ВО «Батьківщина»

Політичні колядники

Хоча надворі Великий Піст і ми невпинно наближаємося до Великодня, тема новорічно-різдвяних свят немов переслідує нас, „малих українців”. То суддя Зварич потішив народ у не дуже веселий час своїми байками про засівальників-колядників і дав змогу кожному помріяти, що й до нашої хати такі колядники завітають, а тепер стопами пана Зварича пішов і президент, який давно остогид своїм розмахуванням рук, а ще більше тим, що „кинув” народ, „зливши” його в унітаз, як про це співає в своїй новій пісні Кузьма Скрябін. Бо обіцяв одне, як кажуть, гори-доли, а прийшлося, то і бандити не в тюрмах (Колєсніков – депутат, а Пенчук – крайній винний), і „любі друзі” „задовбали” своєю простотою, а ще більше цинізмом, і ідеї народної Помаранчевої революції так спаплюжені, що навіть мер Трускавця розчарувався в ній J. А найдужче його то болить, що депутати призначили вибори на кінець жовтня, як то і пише Конституція. Дійсно, що кого обходить, що тебе обрали аж у третьому турі, що інавгурацію провели аж після всіх свят, тоді ніхто не задумувався про те, що настануть нові вибори через 5 років, а пан Ющенко триматимуться за крісло, як за соломинку, або як голий за терня. І от тепер пішла мова, що він МУСИТЬ яко всенародно обраний та бабою Параскою поблагословлений бути аж до січня 2010 на „почотном”  посту, а там Бог дасть, то можна буде знов опертися на Конституцію, яка глаголить, що вибори все-таки мали б бути в останню неділю жовтня.

Невідомо, чи мають  там Балога з Кислинським та іже з ними хоч краплину совісті, щоб бідний народ ще на різдвяно-новорічні свята мордувати, бо чи уявляєте собі Святу Вечерю з політичними колядниками, які носитимуть „колачі” як подяку за прийдешній голос чи може Новий Рік, де „Іронію долі” та „Самого  удома” що п’ять  хвилин перебиває грізне „ТАК!” чи „Тому що...”

Те, що до виборів народ готується по страшній силі, видно хоча б на прикладі маленького Трускавця, де маю честь останні кілька років замешкувати. Всі „відродженці” з партії покійного Кірпи масовкою побігли в нову громадську організацію, яку очолив один з екс-бютівців, якого з тріском „викопотили” з міської ради,  „Свобода” аж тепер почала очищатися від окремих брудних бізнесменів, один з нашоукраїнців очолив „Єдиний центр”, а інший піде працювати „на” чи „під” Яценюка – немов щурі розбігаються, лише би не втратити корито і знов стати депутатом. А тут ще голоси за мажоритарку почали лунати, бо треба міську раду перетворити в Клуб Головних Лікарів міста Трускавця, бо ой лишенько, яка ж недоля, частина головних лікарів не змогла пройти в 2006 і тепер їм від того аж недобре. Навіть самого пана мера інфаркт прихопив від людей (пригадую собі слова однієї вчительки, яка  скаржилася, що в школі добре б працювати, якби не діти – так і наш мер був би задоволений, якби в Трускавці були лише вчителі, лікарі та працівники його санаторію і більше ніхто). Бо людям не можна на сесії ходити, людям не треба би свої права захищати, а депутати би підтримали своїм „veto” нашого мера навіть у сатанинській справі, бо є за що казати людям „nie pozwalam”, коли тобі „капає” з мерських відходів, немов з рогу достатку.

Отака от фігня, малята, як писав покійний Юрко Покальчук, отакі справи з колядниками, які вже обдумують своїми політтехнологічними мізками, як народ знов обвести навколо пальця і зробити, щоб знову наш бравий містер Ю із країни укрів сидів під шведським штандартом, щоб тварини типу тхорів та кролів не вивелися з нашої ВРУ, щоб друг-зек чи якийсь чернівецький щур потрапив у Кабмін, де „припинив би займатися популізмом” і так прикрутив той недокручений чесний народ, щоб йому і голодна кутя була замість ікри та замість простого селянського масла, а не хімічного спреду. Бо з кожним роком говорять, що „ці вибори будуть найбрудніші та найважчі за всю історію України”, а ніхто не робить, щоб було дійсно чисто в нашій українській хаті, а жилося легше не лише товстосумам, а й пенсіонерам, студентам, робітникам, селянам, військовим, інтелігенції, підприємцям... А якщо хтось і робить щось для цього, то отримує лише палки в колеса та ворожі погляди та сичання-побоювання, що ця „хтось” та й стане нашим президентом і буде і життя полегшувати, і хату чистити. Так як порядна і працьовита жінка мусить робити-доробляти  за своїм недолугим гугнявим прищавим чоловіком.

А тим часом наближаємося до Великодня і символічно є те, що це найбільше християнське свято наступає після Великого Посту, після суму та очікування – радість, після страждань – надія на справедливість. Бо надія вмирає останньою, а вірніше, не вмирає, бо інакше не варто й жити, якщо нема надії. Тому і в нашого народу надія на покращення мусить бути,  надія, що „згинуть наші воріженьки, як роса на сонці” і що „в своїй хаті своя правда, і сила, і воля”.  І надія, що може після гіркого розчарування від 2004 року, після обману, цинічнішого якого, напевно, не буває, прийде новий час для України, без „політичних колядників”, без бренькання на наших нервах, без „вічних” депутатів та мерів, які в нас вже сидять в печінках. Дай то Боже діждати... 

Проти чого протестуємо?

Проти чого протестуємо?

12 березня 2009 року, місто Трускавець.
Зірвана сесія міської ради, Руслан Крамар тепер міський "Фідель Кастро", трускавчани присутні в той день на сесії "спілкуються" з міліцією. Що ж такого хотіли учасники зловісної організації "Воля"?

Міському голові м. Трускавець
п. Грицаку Л. Я.
Депутатам Трускавецької міської ради
Громадської організації „ВОЛЯ”

ЗВЕРНЕННЯ – ПРОТЕСТ

17 грудня 2008 року на сесії Трускавецької міської ради було зачитано заяву – звернення до міського голови, яку було прийнято 13 грудня 2008 року на конференції мешканців Трускавця, які в 2008 році встановили автономне опалення без дозволу міськвиконкому.

10 лютого мешканці міста Трускавця провели пікетування Трускавецької міської ради і на даному заході було прийнято резолюцію з зазначенням вимог до міської влади.

12 лютого 2009 року на сесії Трускавецької міської ради були зачитані вимоги пікетувальників, але вони міським головою та більшістю депутатів були проігноровані.

Реального вирішення піднятих питань в заяві-зверненні мешканців міста від 13 грудня 2008 року та резолюції пікетувальників від 10 лютого 2009 року на сьогоднішній день немає.

Тому з 23 березня 2009 року громадська організація „ВОЛЯ” буде вдаватися до акції протесту та непокори і наші дії будуть тривати до тих пір, поки міською владою не будуть вирішені наступні питання:

1. Затвердження Статуту територіальної громади м. Трускавця.
2. В програмі розвитку та перспективній схемі систем теплопостачання міста передбачити перехід багатоквартирних житлових будинків на автономне опалення та виділення коштів з бюджету розвитку на реалізацію даної програми.
3. Вирішено питання холодного та гарячого водопостачання.



Дане звернення-протест прийнято на установчих зборах громадської організації „ВОЛЯ”.



Додаток: копія заяви – звернення до міського голови від 13 грудня 2008 року та копія резолюції пікетувальників від 10 лютого 2009 року.







Голова ГО „ВОЛЯ”


Секретар ГО „ВОЛЯ”

Звернення до політичних сил міста Трускавця

Проект нашого видання "Трускавецька мафія" успішно провалено. Через переполох місцевих "князьків", які себе уявили мало не Ахметовами трускавецького значення, пан Василь Гуцуляк відмовився від співпраці з нами і заявив, що буде шукати інших, надійніших партнерів. Наша вина хіба в тому, що дозволили піддатися не так на тиск, як на вмовляння окремих недолугих політиків і забрати ЦЕ з Інтернету. Але не дивимося назад, а далі йдемо вперед. З ініціативи окремих членів нашої редакційної команди сьогодні оголошуємо про наш новий проект.

Слава Богу, до виборів на місцевому рівні ще не так близько. В березні минає три роки від того часу, як до Трускавецької міської ради потрапило 46 депутатів від різних політичних сил. Кожна з них мала свою програму, кожен з кандидатів, які стали депутатами, щось своїм виборцям та й обіцяли. Ми закликаємо кожну з політичних сил Трускавця прозвітувати про виконану роботу за ці три роки в нашому "Трускавецькому віснику". Обіцяємо, що площа буде надана кожній політичній силі. На це ми даємо час, якщо ж хтось не зголоситься, ми будемо змушені зробити такий аналіз за них. І не думаємо, що це їм буде найбільший оргазм, тобто приємність.

Отже, "Наша Україна", БЮТ, "Відродження", "Третя сила", "Пора", КУН, УНП, ВО "Свобода", ХДС, можна ще й виокремити НРУ та "Народну Самооборону" в складі "НУ", просимо ласкаво - розкажіть, чим ви займалися, що зробили для трускавчан, а чого не змогли зробити і чому. Можете опиратися на свої передвиборчі агітки зразка 2006 року, на інші документи чи причини. Надамо місце для публікацій і тим силам, які не пройшли до міської ради, але були активним (для прикладу, "Опора", СПУ, партія регіонів, зелені, червоні тощо). Ну хіба голубі та лесбіянки мусять вибачити, бо їм слова в нашому виданні точно надано не буде .

Публікувати звіти міських осередків плануємо після Великодня, проте якщо хтось надішле швидше, то тоді опублікуємо в порядку поступлення. Звіти тих політичних сил, які не мають про що звітувати, будемо робити самостійно починаючи з травня.

Редакційна колегія

Кожному трускавчанину - по гелікоптеру!

Кожному трускавчанину - по гелікоптеру!

Вертоліт, гелікоптер, шьмігловєц, планер - що-небудь, лише би не йти пішки, а летіти. Саме така думка і таке бажання, коли проходиш вулицею Галицького. То ніц, що на ній розміщений "Мисливський рай", що саме тудою йдеться до славного санаторію "Карпати" або і до питного озера. Дорога - суцільний жах. Чи то винні ті, що здійснюють так звану реконструкцію, чи то мер не хоче, щоб його звинуватили, що про свій санаторій дбає аж занадто, але факт залишається фактом - щоб відшукати таку дорогу як по Галицького, треба не одне глухе тупикове село в Турківському, Сколівському чи Старосамбірському районі відвідати - і то навряд чи щось подібне заздрите.




Купи будівельного та іншого сміття, порозривано і не засипано, ями та горбочки, шутер, гравій, щебінь, глина, пісок, вода та видовище, яке навряд чи назвеш приємним. Не хочемо нікому зробити прикрість цією публікацією, але чому робиться така прикрість, а радше сказати просто кривда, мешканцям цієї вулиці? Адже саме вони звернулися до нас з проханням написати хоч щось, бо якщо нема жодної реакції на звернення по-доброму, то може варто спробувати отак, трохи цинічно-грубувато, може й образливо, але хто винен? Втім, мешканцям вулиці, названої ім`ям славного князя (навіть короля!) Данила Галицького, напевно хочуть створити умови тих часів, часів раннього середньовіччя, коли монголо-татари нападали на наш край, а Захар Беркут їх топив у своїй тухольській улоговині. Так і трускавчан, видно, хочуть втопити в мішанині з води і бруду, щоб вони і носа не могли виткнути зі свого обійстя. Бо нащо, щоби виходили, бо можуть і вони на сесію "прилізти" і так як ГО "Воля", свої права качати.

Говорити і писати можна би по тій темі багато, але ми думаємо, що наш шановний мер і не менш шановний підрядник, щось та й зроблять для мешканців вулиці Галицького (мається на увазі зроблять доброго) і ми більше цієї теми не торкатимемося. Або тоді подякуємо за впорядковану дорогу та те, що голос людей почули.
Андріан Марічик

Ні новітнім фашистам!

Останнім часом під прикриттям націоналізму, „турботи” про людей, під гаслами справедливості та іншими популістсько-демагогічними лозунгами окремі збанкрутілі політичні сили готуються до виборів. Той „тягне” за Тягнибока, той розпинається, як же ж він „любить” Бандеру, а інший доводить всім, що в Україні потрібна єдина Церква, єдина партія, єдиний центр чи ще щось. Ми вже пережили і єдину „правдиву” церкву в комуністичні часи, і єдино правильну партію, яка нас завела в таке світле майбутнє, що ніяк з нього не виліземо. Бо забувають „політики”, що в нас демократична держава, і жиди, і поляки, і німці, і росіяни мають право до своєї мови чи до своєї віри, залишаючись свідомими громадянами держави, в якій живуть. А про соціал-націоналізм чи націонал-соціалізм мовчу взагалі – як би його не назвав, а попахує навіть не легким італійським фашизмом муссолінівського толку, а відвертим жорстким німецьким нацизмом – виходить щось на кшталт недолугого українського неонацизму. Таких голосів на всеукраїнському рівні небагато, в нас на Галичині їх значно більше, є такі „діячі” і в рідному Трускавці. Не буде дивним, якщо вони спекулюватимуть на „націоналістичних”, „соціально спрямованих” та інших гаслах, щоб знову прийти до влади чи знову її втримати. Для окозамилювання вони використовують різних „ручних песиків”, які і ніби в УПА воювали, і в Сибірі побували, і „дисидентували”, мало що не пам’ятник їм треба поставити в Трускавці, а про свою співпрацю з КГБ і про те, скільком же ж людям вони кров попили, то скромно мовчать.

Я знаю, що треба бути патріотом свого краю, своєї держави, любити мову, народ, дбати не лише про себе, але і про Вітчизну, але це треба мати в душі, це треба відчувати. А крім того, чин завше важніший від слів, бо коли я дію, то бачу результат, а коли мелю язиком, то результат буде трохи інший. Бо „п.... – не мішки носити”, як каже народна мудрість. А в нас власне більшість п..нів, які мелють про свободу, про націоналізм, про те, що нам треба мера-господарника, чи депутатів, які вже накралися і красти більше не будуть.

Але це квіточки, бо коли говорити про ягідки, то треба зважити, що не лише на рівні місцевому, а на загальнодержавному, в нас є велика загроза демократії, а відповідно і втрати державності. Бо хоч який би патріот не став, для прикладу, Президентом, і робив би все за правилом „сильної руки”, яке просувають в наші мозги, після нього може посісти найпершу посаду в державі не те що не патріот, а прямо таки ворог, або відкритий, або прихований. Для прикладу – Янукович, Симоненко чи Яценюк, Балога. А те, що в наші голови втовкмачують про єдину правильність будь-якої ідеології, в тому й націоналістичної – це погана прикмета. Бо так недалеко вернутися в 37 рік, бо з цього починалися і пацифікація, і боротьба з інакомислячими, на цьому був фундамент кучмізму, я вже мовчу про те, що ми могли б договоритися що хочемо такого рабства як путінська Московщина.

Так що добре, що в нас хоча б якась демократія, є плюси і в тому, що нема єдиного православ`я, а сектантів ніхто не переслідує, не все так зле і на Сході України, як то нам би хотіли показати, бо хоча там і російськомовні, але вони все ж відмежовують себе від кацапні і рідною вважають все-таки українську державу, а не матушку Рассєю, нічого, що Бандера був поруч з Лобановським, Шевченком, Амосовим і Ярославом Мудрим. Бо найголовніше – не перегнути палицю, тихше їдеш – дальше будеш, хоча важливо, хто саме керує тим возом, на якому ми веземося. Нашим українським возом. І добре було б, щоб знайшовся врешті-решт нормальний фірман (а не „господарник”, „бізнесмен”, „досвідчений управлінець” чи ще якась фігня) на наш віз трускавецький.

Андріан Марічик

Ось так

Зросли тарифи на квартплату
У Трускавці з 1 березня зросте квартплата – орієнтовно на 12,4%. Рішення про це вже прийняв цього тижня трускавецький міськвиконком за відсутності мера (виконком вів заступник голови п. Ярослав Чистогорський). Причиною збільшення платні за послуги КП „Наше місто” стало те, що Трускавець цього року не дотуватиме цю структуру щодо вивозу сміття, тому за вивезення твердих побутових відходів на Стрийське сміттєзвалище платитимемо по 29,2 копійки з 1 квадратного метру житла. Нагадаємо, що лише на другу половину 2008 року на вивезення сміття місто виділило комунальникам 385 тисяч гривень.
Натомість той факт, що люди оплачують за послуги, які фактично не надаються, представники КП „Наше місто” скромно мовчать.
Зросли тарифи на ритуальні послуги
Ще 4 лютого Трускавецький міськвиконком прийняв рішення щодо підняття тарифів на ритуальні послуги. Вся інформація з цього питання розміщена в міському бюлетені „Голос ради” – для прикладу, копка могили екскаватором обійдеться в 273 грн., а вручну – в 584 грн. влітку чи 702 грн. взимку плюс доплата за те, щоб яму і закопали плюс ще їжа працівникам. А доставка трупа в морг оцінена в 902,53 грн. Таке рішення викликало обурення багатьох трускавчан, особливо старших та одиноких, які звернулися до депутата обласної ради Наталії Лаврецької, щоб це питання вивчити на обласному рівні антимонопольним комітетом.
До речі, обласний депутат Наталія Лаврецька провела зустріч з виборцями вчора, в четвер 26 лютого в приміщенні міської ради, а о 15.00 ще мала зустріч з представниками міської Асоціації інвалідів. Проте на зустрічі порушувалися і різні питання загальноміського чи локального характеру – як то по Бориславській, 36 (недоруйноване сусіднє приміщення та брак дитячого майданчика), ненадання належним чином послуг КП „Наше місто” (повна відсутність гарячої води, неприбирання прибудинкової території та сходових кліток на Стуса, 1), катастрофічна ситуація з працевлаштуванням у Трускавці, зростання тарифів та інші.
Зросли тарифи на теплопостачання
В Трускавці зросли тарифи на теплопостачання, проте це не стосується населення та бюджетних організацій. Як повідомила в інтерв’ю на міському радіо головний економіст КП „Наше місто” п. Леся Савчин, причиною зростання тарифів для підприємств та суб’єктів господарської діяльності, стало прийняття Кабміном Постанови № 36 від 28 січня, яка внесла зміни до 605 Постанови Кабміну за минулий рік щодо ціни на газ (зросла майже на 40%

Ромчик Салань: «Для слави рідного Трускавця…»

«Трускавець. Моя стежка. Ромчик Салань» - така назва диску, який я тримаю в руках. На ньому зображений симпатичний білявий хлопчик віку 8 – 10 років у вишиваній сорочині на фоні трускавецького бювету мінеральних вод. Вже біля 6 років цей юний трускавчанин робить для нашого міста можливо більше, ніж добрий десяток трускавецьких чиновників, він, такий ще маленький, працює так, як не можуть чи не хочуть працювати дорослі дяді – працює не лише для себе, а «для слави рідного Трускавця…». Дійсно рідного, бо і тато Андрій, і мама Ярина походять з місцевих родин Саланів та Кутеребів, обидвоє вчилися в СШ № 1, яка є тепер рідною для Ромчика, саме у Трускавці він вперше почав співати, спочатку як аматор, а тепер – як справжній професіонал, якому аплодували і продовжують аплодувати (і будуть це робити, викликаючи на «біс» знову і знову) і Трускавець, і Львів, і Київ, і Стокгольм, і багато інших міст, де йому доводилося виступати. Бо не аплодувати йому неможливо, він «заводить» своєю безпосередністю, захоплює щирістю, а ангельський голосок змушує серце здригатися і то задумуватися, то радіти в залежності від тематики пісні.
10 років Ромчикові виповниться аж 8 жовтня, до цього часу він виступає в наймолодшій віковій категорії, проте кількість конкурсів, призових місць, грамот, нагород вражає – йому міг би позаздрити не один «заслужений» чи «популярний», а їх, «титулованих», в Україні так багато. «Кумири і кумирчики» в 2005, «Фантазії моря» та «Веселі канікули осені» в 2006, «Дитячий пісенний вернісаж», «Джерела Моршина», «Кришталевий Трускавець», «Україна – Швеція» 2007, проект Дмитра Клімашенка «Діти Сонця» та Міжнародний фестиваль «Доля» 2008, а окрім цього безліч концертів в рідному місті, у Львові, перед вибагливою публікою та такими самими дітлахами як він. А в планах – «Дитяче Євробачення», де віковий ценз – 10 – 15 років, а згодом, можливо і доросле, знову різні конкурси, перемоги, слава та захоплення слухачів та глядачів. Проте за всім цим стоїть наполеглива праця, розпорядок дня розписаний мало не похвилинно, заняття в музичній школі та вдома, постійні тренування, репетиції, аж виникає логічне запитання – а чи не крадуть таким чином дорослі дитинство хлопця, адже діти його віку переважно бавляться сніжками чи в хованки. «Ні-ні, - запевняє Ромчик, - найкраще займатися улюбленою справою, а для мене те, що я роблю – найголовніше. А на відпочинок час теж залишається, і на санках покататися, і на квадрациклі поїздити…». І ще одна цитата: «Це для мене радість, коли в мене є концерти, коли люди приходять, щоб мене послухати…».
Розмовляю з батьками, бабусею Марією, дідусем Романа, теж Романом Андрійовичем, і в кожному їхньому слові відчувається турбота про сина, онука, вдячність до тих людей, які підтримали Ромчика та продовжують підтримувати надалі. А це в першу чергу секретар ТМР Наталія Пономаренко, яка повірила, що успіх до хлопця обов’язково прийде, це вихователька дитсадочка Тетяна Горончак, це вчителька трускавецької музичної школи, віртуоз та майстер своєї справи Євгенія Домбровська, а ще ж і Світлана Губернат, і Георгіна Янів, і Ірина Кліш, і Назар Савко, і Віра Маленівська, і Тетяна Решетняк, і Лариса Недін, і Леонід Попернацький, і В’ячеслав Умнов, і багато інших, які часто хочуть залишитися невідомими, роблять добре діло промоції маленького трускавчанина не для слави своєї, а для слави рідного міста, для слави нашої прекрасної України. Саме завдяки їм, які стали для Ромчика рідними та близькими людьми, хлопчик з провінційного містечка, який з бабусею шукав у кіоску журнал «Казковий вечір», щоб вирізати та відправити анкету на телевізійний конкурс, переміг. Відповідаючи на російськомовні запитання рідною українською, розповідаючи як приготувати домашні, а не куплені заморожені вареники, співаючи пісні, колядки, даруючи свою енергетику залу та єднаючи її з енергетикою присутніх для того, щоб було свято – не лише на календарях, але і в серцях, серцях дітей, серцях дорослих, серцях всіх, хто не байдужий до рідної пісні. А байдужим, немов те Євшан-зілля, відкрити очі (і для сліз в тому числі) і допомогти очиститися від бруду. Світленька голівка немов випромінює світло внутрішнє, він немов соняшник, який шукає сонечка, а сонечко огріває його промінням своєї слави.
Ось такий він, Ромчик Салань, звичайно-незвичайна дитина, яка подарує нам 1 березня свій концерт (16.00, ПК імені Шевченка) в честь презентації першого диска, про який ми писали ще в № 6 нашого «ТВ». Концерт, на якому окрім Ромчика будуть заслужені діячі естрадного мистецтва України Віктор Герасимов та Леонід Попернацький, Назар Савко та гурт «Джерело» зі Львова, Уляна Малиняк, Ірина Ярош та багато-багато інших, адже Ромчик ніколи їм не відмовляв при проведенні різноманітних акцій, концертів, заходів. Особливо приємним є цей сюрприз для дітей Трускавця та їхніх батьків, адже вхід на цей концерт – вільний.
Таланти, таланти… Талановитими народжуються чи стають? Батько Андрій каже, що в Ромчика хист виступати перед публікою, заворожувати її вроджений. Дідусь Роман пригадує, що його батько був музикант, грав по весіллях, а тесть Сенів грав у курортному парку на флейті. Прабабуся Ромчика, родом з Одеси, полюбляла гру на гітарі, а сама бабуся Марія пише прекрасні вірші, які, сподіваюся, скоро будуть опубліковані як збірка, а також розміщуватимуться в нашому виданні. Пише вірші і мама Ярина, філолог за освітою. А батько займається з сином і як продюсер, і як промоутер, і звичайно ж, не забуває, що поруч з цим всім – навчання, виховання, розвиток як моральний, так і фізичний. Я ж зі сторони бачу і інше: талант хлопчика був би пропав, якби поряд не було таких люблячих та розуміючих батьків, вихователів, вчителів, друзів. Друзів особливо, бо кожен, хто вносить свою лепту в промоцію юного співака, в його зростання, лепту як матеріальну, фінансову, так і звичайну підтримку на різних етапах, може називатися другом. Другом, який розчищає малу стежку малого хлопчика у велику дорогу, роблячи таким чином інвестицію в майбутнє.

Володимир Ключак

Трускавчан – до Конституційного Суду!

Редакція нашого «ТВ» виступає з ініціативою висунути окремих трускавецьких владоможців до КСУ. Адже так трактувати закони, постанови та розпорядження як влада в Трускавці ще треба вміти. Зокрема це стосується злощасної постанови Кабміну Януковича, прийнятої в жовтні 2007 року, де вказано, що дозволи на індивідуальне опалення повинні надаватися «мешканцям». В той час, коли в сусідніх містах (Борислав, Дрогобич, Стрий) такі дозволи можуть отримати сусіди по одному стояку, в окремих випадках – під`їзду, в Трускавці «юристи» трактують ці слова як «мешканці всього будинку, причому всі без виключення». Цікаво, а чому б не надавати такі дозволи виключно за згодою всіх мешканців мікрорайону, наприклад, всій Мазепі, чи всьому IV мікрорайону Трускавця (район Стебницького кільця)? Тому вважаємо, що такі «розумні» трускавчани лише б зміцнили орган, завданням якого є роз`яснювати норми Конституції Українів та законів нашої держави та поповнили ряди столичних «проффесорів».

Не обговорювати, а вирішувати…

З початку осені 2008 року до мене, як до депутата Трускавецької міської ради, зверталися і по сьогоднішній день звертаються мешканці міста з приводу встановлення, або узаконення самовільно встановленого автономного опалення в їхніх помешканнях.
Щоб об’єктивно підійти до даного питання, я вирішив спочатку вивчити нормативну базу, а це Закони України „Про житлово-комунальні послуги” та „Про теплопостачання”, Правила надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, різні додатки, накази, рішення сесії Трускавецької міської ради, Перспективну схему теплопостачання міста Трускавця. В пригоді стало ще й те, що з 1998 року по 2006 рік працював в тепловому господарстві міста.
Тому хочу цілком об’єктивно розкрити своє бачення на проблему тепла та гарячої води у Трускавці.
Отож, рішенням Трускавецького виконкому, навесні 2007 року було заборонено встановлювати автономне опалення в місті. Впродовж весни – літа – осені понад сотні бажаючих встановити автономне опалення в місті отримали офіційну письмову відмову. Та проводячи зустрічі з мешканцями міста, мене люди запевнювали, що міські чиновники за винагороду, а називалися суми від 200 доларів до 1000 євро, дають дозволи на встановлення автономного опалення. Такі заяви спонукали депутатський корпус створити тимчасову депутатську комісію, щоб розібратись в даному питанні. Результати роботи комісії були вражаючими. Підтверджувалися факти масових підробок з видачею витягів з протоколу про дозвіл на встановлення автономного опалення, хоч в оригіналах протоколу таких прізвищ взагалі не було, були випадки, коли певні особи зверталися за дозволом на встановлення автономного опалення літом 2007 року, а пізніше виявлялося, що вони вже отримали дозвіл ще у 2006 році. Люди, які не могли законним шляхом вирішити питання, „домовлялися” з чиновниками. Склалося враження, що міські чиновники навмисно заборонили встановлювати автономне опалення, щоб підробляючи протоколи, видавати їх за винагороду. Але були і такі мешканці міста, які самовільно в 2007 році встановили автономне опалення і не мали жодних документів, ні підроблених ні оригінальних і їм рішенням виконкому все це було узаконено, кому в грудні 2007 року, кому вже в 2008 році, хоч на цей час вже діяла Постанова Кабінету Міністрів Януковича від жовтня 2007 року, в якій йшлося про так звану заборону встановлення автономного опалення, на яке спираються міські чиновники.
Всі ці хаотичні і безсистемні дії міської ради породили масове встановлення автономного опалення в 2008 році. Люди зрозуміли: раз попереднім самовільне автономне узаконили, раз підроблялися документи, то чим вони гірші? Тим більше, що минулого року трускавчани хотіли отримати дозволи легітимним шляхом і, як кажуть, „пролетіли”. Скільки реально відключилося від централізованого опалення не знає ніхто, бо і в цьому році одні домовлялися, а інші просто встановлювали. Повний хаос і народжений він тим, що владу зовсім не цікавить, яке життя у людей буде завтра.
Що буде завтра, а завтра буде ще більше самовільного встановлення автономного опалення. І біда міської влади, хоч вони і не вартують називатися владою, в тому, що не розуміють простих речей. Цей процес не зупинити і дуже важливо, щоб в такому безладі не кинути місто в прірву.
Наприкінці 2007 року депутатський корпус міської ради затвердив Програму розвитку та перспективну схему систем теплопостачання м. Трускавець. Ця програма передбачала великий об’єм робіт по заміні котлів, бойлерів, встановлення приладів регулювання подачі теплоносія на будинки, заміни теплотраси на попередньо ізольовані труби та багато інших робіт, які передбачають вкладання десятки мільйонів гривень в системи теплопостачання. І як наслідок, люди повинні отримати якісну послугу з централізованого опалення та гарячу воду за помірну ціну, яка повинна була би бути десь в середньому в два рази меншою, ніж по області.
Та з цієї програми вдалося зробити лише одну маленьку частину, це парну сторону вул. Сагайдачного і як виконають завдання на 2009 рік, тоді будуть зроблені необхідні роботи по вул. Бориславській. Ці дві вулиці обслуговуються з однієї котельні, в якій встановлено нові котли, на цих вулицях частково поміняно теплотрасу і в деяких будинках встановлено (в 2009 році повинно бути завершено встановлення) прилади регулювання подачі теплоносія на будинки. Все це є немалий позитив, але слід зауважити, що роботи ще далекі до закінчення. Квартири на цих двох вулицях складають до 15 відсотків від загальної кількості квартир в Трускавці і люди отримавши рахунки, не побачили зменшення витрат на 36 відсотків, як повідомляють фахівці, які реалізовують програму теплопостачання. Дані роботи виконувалися за рахунок коштів з бюджету розвитку. В Трускавці вже продана вся вільна земля (за винятком маленьких кусників між будинками) і тому на 2010 рік бюджет розвитку буде досить скромним і про подальшу реалізацію програми розвитку теплопостачання за рахунок місцевих коштів не може йти навіть мови - просто в місті не буде коштів.
Як вже сказано, мешканцям інших мікрорайонів міста на реалізацію програми розвитку теплопостачання немає сенсу сподіватися. Гарячої води не буде (до речі холодної мабуть також), тепло в будівлі як подавалося неякісно і з перебоями, так і буде подаватися, опалювальний сезон як не розпочинався вчасно, так і не буде розпочинатися та закінчиться по розпорядженню міського голови, а далі якщо буде холодно, паліть газову плиту і т.п. Люди як носили великі каструлі гарячої води підігрітої на газовій плиті у ванну, так і будуть носити. Одним словом Європа. І ще одне, в зв’язку з неминучим підвищенням ціни на природній газ розраховуйте щонайменше підвищення послуги за централізоване опалення на 60-70 відсотків.
Вихід один – це термінова розробка програми переходу багатоквартирних житлових будинків міста на індивідуальне опалення. Це вигідно державі, місту і людям. Це реально зробити в маленькому містечку як Трускавець.
Візьмемо котельню, яка обслуговує вулицю Мазепи. Дані, які я буду надалі приводити, являються офіційними і взяті з програми розвитку систем теплопостачання міста. Отож, ця котельня споживає в рік 2106,17 тис. м. куб. газу на 1317 квартир. З цього виходить, що на одну квартиру лише на опалення спалюється близько 1500 м. куб. газу в рік, крім цього додайте ще в середньому 500-600 кубів газу, сплатити за яких людям пропонується як за газ, витрачений на приготування їжі і підігрів гарячої води. А трьохкімнатна квартира з автономним опаленням і в якій проживає троє чоловік, спалює не більше 1000 кубів природного газу - це на опалення, приготування їжі і підігрів води. Отож в два рази економія лише на використанні газу. Додайте сюди витрати: на електроенергію, на зарплату працівників котельні і адмінкорпусу КП „Наше місто”, податки, матеріали і паливо. А крім цього значні втрати: води в трубопроводах, теплової енергії в мережі (близько 25 відсотків, те про що ми говоримо „гріють землю”), теплової енергії в котельні (досягають також близько 25 відсотків). Це все закладається вам в ціну за послугу з централізованого опалення. Тому і кошти, які сплачують власники квартир де встановлено автономне опалення в три – чотири рази менші і опалення регулюється, включається в міру потреби та й гаряча вода завжди є.
Щодо гарячої води слід зазначити, що використання електричних бойлерів для підігріву води може привести до виходу з ладу електромереж міста, які на даний час за інформацією керівника Трускавецької дільниці електромереж п. М. Стечкевича, перенавантажені майже у двічі. При нормі споживання міста у 4,5 млн. кВт у січні 2009 року склало - 8,2 млн.кВт і вихід один – обмежити споживання електроенергії, якщо ми не хочемо повторення ситуація, яка була на Різдвяні свята по вул. Сагайдачного та Бориславській, коли (на декілька днів) житлові будинки залишилися без електроенергії. Отож автономне опалення, крім вище наведених переваг, розвантажує житлові будинки у споживанні електроенергії.
Не можу згодитися і з висловами, що індивідуальне опалення серйозно впливає на екологію міста. В програмі розвитку теплопостачання міста вказано, що втрати з недопалом та газами на котельні становлять до 18 відсотків, тоді як втрати автономного котла в квартирі не перевищують 5 відсотків. Всі новозбудовані житлові будинки в місті здані в експлуатацію з поквартирним автономним опаленням, проекти будинків погоджені з екологічною інспекцією і міські чиновники при прийомі таких будинків в експлуатацію за екологію навіть не заїкалися. І зрештою, на будинок можна встановити загальну витяжну трубу до якої підключалися б виходи від автономного опалення.
Наступне, на що потрібно звернути увагу – це на безпеку індивідуального опалення. Сама конструкція котла є безпечною, котел автоматично зупиняє свою роботу при найменшому порушенні технологічного режиму, а крім цього я пропоную ввести комунальну послугу з обслуговування приладів індивідуального опалення з числа працівників котельні. Згідно цієї послуги раз в місяць повинно бути здійснено огляд котла слюсарем з газового обладнання. Небезпечним є сам процес самовільного встановлення котла, але тут вина покладається в першу чергу на саму міську владу і відповідно - відповідальність в разі виникнення не передбачуваних обставин буде лежати виключно на ній. І тому дуже важливим є узаконити самовільне встановлення автономного опалення і перевірити безпечність підключення котлів до газопроводу.
Як здійснити сам процес переходу багатоквартирних житлових будинків на автономне опалення? Як вже було сказано, необхідно розробити програму переходу багатоквартирних житлових будинків на автономне опалення. Я пропоную цей процес зробити за два – три роки. Насамперед, дозволити всім бажаючим встановити індивідуальне опалення, якщо в будинку будуть люди, які не мають на це грошей – передбачити з міського бюджету безвідсоткову позику на п’ять років, але вона повинна бути надана не у вигляді грошей, а у вигляді послуги з придбання та встановлення котла і підключення його до радіаторів. Роботи повинні виконувати вивільнені працівники з котельні. Разом з тим, необхідно передбачити кошти на встановлення автономного опалення в садочках і школах міста. На загал, така програма для Трускавця обійдеться близько 13-15 млн. гривень і при тім частина коштів повернеться назад в міський бюджет. Для прикладу, міський голова планує побудувати пам’ятник Свободи, який обійдеться міській казні понад 8 млн. гривень.
Котельню, що розташована по вул. Сагайдачного, необхідно відокремити від КП „Наше місто” в окреме комунальне підприємство і це ж підприємство повинно надавати послугу з обслуговування індивідуального опалення. Таким чином працівники теплового господарства отримають вчасну виплату заробітної плати, а власники квартир - здешевлення плати за централізоване опалення. Перевід житлових будинків по парній вулиці Сагайдачного на автономне опалення недоцільне, оскільки в котельні встановлено нові котли, труби в теплотрасі поміняні на попередньо ізольовані, а в будинках встановлено прилади автоматичного регулювання подачі теплоносія в залежності від температури зовнішнього середовища і крім цього, в квартирах цих будинків є газові колонки для підігріву води.
На завершальному етапі я пропоную, на місці вивільнених територій де стоять котельні відкрити комунальний завод мінеральних вод, який єдиний матиме право використовувати символіку міста на своїй упаковці – герб і без сумніву буде приносити значні прибутки місту. На цьому заводі повинні працювати працівники, вивільнені з філії теплопостачання КП „Наше місто”. Також відкрити інші прибуткові комунальні підприємства, адже на місці котелень і бойлерних міста є значна площа, зручне місце розташування і підведено всі необхідні комунікації: вода, каналізація, електроенергія, газ.
Отож, було б бажання здійснити заходи для покращення опалення, забезпечення мешканців гарячою водою, заощадити кошти трускавчан, створити нові високооплачувані робочі місця. Але його у влади немає і не може бути в принципі, бо їх цікавлять справи на кшталт концепції з водопостачання міста, коли води немає і 136 га. землі також немає, а все списують на кризу.
Бюджет розвитку який прийнятий в цьому році, а він складається близько з 26 млн. грн., не передбачає здійснення робіт по забезпеченні мешканців міста в отриманні якісної послуги з централізованого опалення і гарячого водопостачання, а видавати дозволи на встановлення автономного опалення у влади також немає бажання. Як кажуть сам не гам і другому не дам, хоч ні, повірте вони гамають сповна.

Руслан Крамар, депутат Трускавецької міської ради

КП Наше місто програло Суд

Без коментарів. За згодою позивача публікуємо рішення Трускавецького міського суду від 26.01.2009 р.

Справа № 2-64/2009 р.

Герб України

Заочне рішення

Іменем України

«26» січня 2009 року Трускавецький міський суд Львівської області у складі: головуючого – судді Марчука В. І.

при секретарі – Хоньків М. В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Трускавці цивільну справу за позовом Шоломіцького Олега Григоровича до КП «Наше місто» про захист прав споживача, -

встановив:

Шоломіцький О. Г. звернувся в суд з позовом до КП «Наше місто» про захист прав споживача. Позовні вимоги мотивує тим, що між ним та відповідачем укладено договір від 21.01.2008 року про надання послуг населення з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення, який є в матеріалах справи. Позивач умови договору виконує сумлінно, постійно сплачує за вищевказані послуги кошти, не має жодної заборгованості. Шоломіцький О. Г. стверджує, що відповідач неналежно постачає в його квартиру тепло, оскільки в зимовий період температура в квартирі вночі постійно становить 11 градусів, а вдень піднімається максимально до 15 – 16 градусів. Через те, що КП «Наше місто» не подає тепло в квартиру позивача, в помешканні останнього утворився грибок, стіни покрились чорним нальотом.

Позивач в судовому засіданні підтвердив вищенаведені обставини в повному обсязі та пояснив, що він зі своєю сім`єю проживає в трьохкімнатній квартирі № 139 по вулиці Івасюка, 15 в м. Трускавці на п’ятому поверсі, яка належить йому та громадянці Мартинюк Руслані Григорівні на праві спільної часткової власності згідно свідоцтва про право власності на житло від 22 січня 2008 року. Умови договору, укладеного між ним та відповідачем, про надання послуг населення з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення стороною відповідача не виконуються. В помешканні в зимовий період постійно холодно та сиро, в результаті чого на стінах утворився «домовий грибок», про що свідчить акт обстеження стану квартири від 18 вересня 2008 року, складений комісією в складі представників УЖКГ та КП «Наше місто» м. Трускавця. Сирість та пліснява в квартирі призводить до систематичних простудних захворювань членів його сім`ї, зокрема дітей, що підтверджується довідкою Трускавецької міської лікарні від 18.06.2008 року.

Протягом останніх десяти років Шоломіцький О. Г. неодноразово звертався з письмовими скаргами та телефонними проханнями до КП «Наше місто» стосовно вирішення питання щодо належного постачання опалення в його квартиру, однак зі сторони відповідача не було жодного реагування, тільки безрезультатні відповіді, про що свідчать копії заяв, відповіді на них та роздруківки телефонних переговорів, які є в матеріалах справи.

Неодноразове звернення позивача до голови міста м. Трускавця п. Грицака Л. Я. щодо його впливу на комунальні служби для вирішення питання відповідачем стосовно належного теплопостачання у квартиру Шоломіцького О. не дало жодного позитивного результату. Він звертався до КП «Наше місто» із письмовою заявою від 22.05.2008 року щодо відключення його квартири від мережі централізованого опалення з відмовою як споживача та розірвання договору у зв’язку із незадовільним наданням послуг з централізованого опалення та неналежним виконанням відповідачем умов вищенаведеного договору, з метою встановлення в подальшому в своєму помешканні автономного опалення, на що отримав письмову відповідь, що для вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення йому слід звернутися до міжвідомчої комісії виконавчого комітету Трускавецької міської ради з письмовою на те заявою, копією протоколів загальних зборів мешканців будинку з вирішення питання відключення від мереж ЦО і ГВП та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. КП «Наше місто» повідомило позивача, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1268 «про внесення змін до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» поквартирне відключення споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не передбачено, а лише будинку в цілому при умові письмової згоди усіх мешканців житлового будинку.

Позивач замінив у квартирі вікна та двері з метою покращення умов проживання в ній та збереження відповідного рівня тепла, однак температура завжди залишалась нижче встановленої норми. За таких обставин, Шоломіцький О. постійно нервує, пише скарги у вищенаведені інстанції, на що отримує безрезультатні відповіді, витрачає кошти на електроенергію для обігріву квартири та на ліки, оскільки його діти через сирість та грибок у квартирі часто хворіють простудними захворюваннями. На даний час він встановив у квартирі індивідуальне опалення.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, хоча його належним чином було повідомлено про час і місце слухання справи, про що свідчить розписка про одержання судової повістки, причину неявки суду не повідомив. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити частково, виходячи із наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач зі своєю сім`єю проживає в трьохкімнатній квартирі № 139 по вул. Івасюка в м. Трускавці на п’ятому поверсі, що належить йому та Мартинюк Р. Г. на праві спільної часткової власності. Між позивачем та відповідачем укладено договір від 21.01.2008 року про надання послуг населення з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення, який є в матеріалах справи. Умови договору в частині надання послуг населення з централізованого опалення відповідачем не виконуються, що підтверджується актом обстеження стану квартири № 139 по вул. Івасюка, 15, в м. Трускавці від 18 вересня 2008 року, який складено комісією в складі представників УЖКГ та КП «Наше місто» м. Трускавця, згідно якого в помешканні на стінах виявлено грибок та плісняву. Все це призводить до систематичних простудних захворювань членів сім`ї позивача, зокрема дітей, що підтверджується довідкою Трускавецької міської лікарні від 18.06.2008 року.

Судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов’язків щодо опалення квартири Шоломіцького О. Г. та неодноразових відмов у дачі йому дозволу на проведення індивідуального опалення, позивач був змушений самовільно провести індивідуальне опалення в квартирі.

Згідно технічного висновку про стан конструктивних та огороджувальних елементів квартири № 139 по вул. Івасюка, 15 в м. Трускавці видно, що стіни та внутрішнє оздоблення не придатні для нормальної експлуатації. Згідно зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, який є в матеріалах справи, ремонт квартири № 139 по вул. Івасюка, 15 в м. Трускавці оцінюється в 70 118 гривень.

Крім цього, внаслідок неправомірних дій відповідача, Шоломіцькому О. Г. завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що він та члени його сім`ї проживають в холодній сирій квартирі, внаслідок чого весь одяг та речі мають неприємний запах. Все це негативно впливає на його самопочуття, здоров`я його дітей, які часто хворіють простудними захворюваннями.

Відповідно до п. 5.2.1. та п. 5.2.2. Договору № 375 від 21.01.2008 року, укладеного між КП «Наше місто» та Шоломіцьким О. Г., Виконавець зобов’язаний забезпечувати надання Споживачеві послуг належної якості, проводити технічне обслуговування та ремонт внутрішньо квартирного санітарно-технічного обладнання.

Згідно п. 7.2.3. вищевказаного Договору, у разі порушення прав Споживача виконавець несе відповідальність у відповідності до правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, де зазначено, що внаслідок відмови Споживачеві в реалізації його прав, наданні послуг, що за якістю не відповідають вимогам нормативних документів, відмови у наданні необхідної і вірогідної інформації, ухилення від перевірки якості послуг, Виконавець несе відповідальність згідно із законодавством та договором.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди та розірванні договору слід задовольнити повністю, а щодо стягнення моральної шкоди – частково.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 224 – 226 ЦПК України, ст. ст. 3, 15, 17, 24 Закону України «Про захист прав споживачів», суд –

УХВАЛИВ:

Позов Шоломіцького О. Г. задовольнити частково.

Стягнути із КП «Наше місто» на користь Шоломіцького О. Г. 12 000 (тисяч) грн. матеріальної шкоди, 824 грн. витрат на виготовлення технічного висновку, 5 000 (тисяч) грн. моральної шкоди.

Договір № 375 від 21.01.2008 року в частині надання послуг централізованого опалення, укладений між КП «Наше місто» та Шоломіцьким О. Г, вважати розірваним.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.



Суддя: /Підпис/ Марчук В. І.



Рішення не набрало законної сили.



Суддя: /Підпис/ Марчук В. І.

Без довідки ти ніхто

Дивне розуміння Закону України «Про звернення громадян» та своїх посадових обов`язків існує в працівників трускавецького монополіста КП «Наше місто». Коли людина звертається з проханням видати довідку про склад сім`ї, в бухгалтерії роблять перевірку на наявність заборгованості і, якщо не дай Боже, така є, то натріпають нерви, що і до інфаркту недалеко. А хто не уклав договору про теплопостачання, то довідки теж не отримає, навіть якщо він цим теплом і не користується, бо встановив собі автономне опалення, щоб забезпечити нормальну температуру в помешканні. Виникає запитання – а що це за нові закони приймає собі ця непотопаюча структура і до якого часу мешканців Трускавця матимуть за бидло, за стадо, яким керує хто як заманеться?

А от в Управлінні праці та соціального захисту в Трускавці щоб отримати довідку, потрібно написати заяву на це. Уявляєте, яка приємність – пишеш заяву в четвер, а приходиш по довідку з паспортом аж у вівторок. Бо треба ж показувати роботу, а як її покажеш, якщо люди не утворюватимуть черги по довідки та з довідками.

Подолаємо корупцію разом!!!

Відділ по боротьбі з корупцією в органах Державної податкової служби ДПА у Львівській області інформує платників податків та громадян про те, що за «Телефоном довіри»
8(032)293-39-56 або 8(032)297-33-89 Ви можете, назвавши себе, або анонімно, повідомити співробітників підрозділу, які Вас вислухають та перевірять інформацію про:
- протиправні дії працівників податкової служби, в тому числі податкової міліції;
- факти корупції та зловживання посадовим становищем.
Конфіденційність звернення у відділ по боротьбі з корупцією гарантується.
«Телефон довіри» працює цілодобово (після 18.00 – автовідповідач).
У письмовому вигляді Ваші скарги та звернення щодо фактів службових злочинів та корупційних дій працівників органів ДПС просимо подавати за адресою:
79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ВБК в органах ДПС ДПА у Львівській області..
Сподіваємось на правдивість інформації та взаємодовіру.
Телефон довіри у Трускавці: 5-17-30.

Україна впевнено виграла газову «війну» з Росією

Сьогодні питання ціни на газ хвилює усіх без винятку громадян України. Історія вирішення цієї проблеми завдяки певним недоброзичливцям оповита легендами та спекуляціями, хоча український уряд зробив все можливе, щоб вийти з газової "війни" з честю. Із проханням роз’яснити реальну ситуацію навколо газового конфлікту з Росією та його наслідків для України ми звернулись до заступника голови Львівської обласної організації ВО «Батьківщина» Андрія Болкуна.
- Чому Росія вкотре напередодні Нового року перекрила газ Україні? Невже провина за це лежить на українській стороні?
- Перекривши постачання газу, Росія порушила умови міждержавної угоди - Меморандуму про співпрацю в газовій сфері, укладений між прем’єрами двох країн 2 жовтня 2008 року. Ним передбачався трирічний перехідний період на середньоєвропейські ціни на газ у випадку сплати Україною всього боргу за газ. 30 грудня Україна перерахувала останні 1,5 млрд. дол. за борг листопада та сплатила авансом за грудневі поставки газу. Незважаючи на це, Газпром відмовився вести переговори про трирічний перехідний період, та у формі шантажу заявив неприйнятну для України ціну на 2009 рік. В таких умовах уряд України змушений був діяти виключно в національних інтересах, відмовившись підписувати договір на умовах Газпрому. Виставлена Росією ціна - це політична ціна, яка ґрунтувалась не на економічних розрахунках, а на імперській доцільності покарати незалежницьку позицію України. Стратегічною метою Росії було отримання контролю над українською газотранспортною системою (ГТС), яка, до речі, забезпечує 78 % експорту російського газу в Європу. Між іншим, в різний спосіб росіяни контролюють ГТС усіх пострадянських держав, крім України, та ряду країн ЄС. Нині Росія використовує свої ресурси як інструмент геополітичної присутності. Крім цього, Газпром вдається до силових механізмів і шантажу, щоб відволікти увагу від власних проблем. За його власними оцінками, внаслідок падіння світових цін на нафту російська компанія отримає в 2009 р. на 20 млрд. дол. менше прибутків. Звідси прагнення витиснути гроші з усіх споживачів. Однак, це лише спроба Росії перекласти, зокрема на Україну, власні прорахунки у завищених прогнозах щодо прибутків від постачання нафти і газу. Але цього разу наш уряд і ресурсно, і політично готовий був до протистояння. На закачаних в підземні сховища запасах газу ми могли протриматись до квітня, а росіяни несли щоденно сотні мільйонів доларів збитків (в цілому Газпром недоотримав 2 млрд. доларів). За даними Інтернет-видання ForUm акції Газпрому впали в п’ять разів!
- Але від таких дій постраждали європейські споживачі й імідж нашої країни!?
- Не зовсім так. Росії завдано нищівного удару по її репутації надійного постачальника газу. А Європа, мабуть, "прозріла", побачивши реальні намірі та стан справ з дотриманням угод її російськими "друзями". До речі, брати-слов’яни росіян - болгари, серби, словаки, чехи постраждали чи не найбільше. Думаю, що цей урок "братньої" Росії вони запам’ятають надовго. Європейці тепер ще більше розвиватимуть альтернативні джерела газопостачання з Норвегії та Північної Африки і не "бавитимуться" з Росією в будівництво обхідних газопроводів поза Україною. З цього конфлікту винесла урок й Україна: ми отримали шанс для адаптації до європейських цін в умовах максимального зменшення світової ціни на нафтопродукти. Та й видобуток власного газу значно збільшився. Промисловість почала переходити на альтернативні джерела енергії: мазут, вугілля, електрику. Це дико, що ми споживаємо газу більше, ніж Іспанія та Франція разом взяті! В нас розвіданих запасів вугілля вистарчить на 400 років. Так підтримуймо своїх шахтарів, а не дотуймо російський бюджет.
- Але представники Секретаріату Президента стверджують, що Україна програла газову "війну" і втратила на транзиті.
- На жаль, окремі чиновники з Банкової підігравали російській стороні. Хоча вирішення цього питання не в їх компетенції. Все було, як в тій приказці про невістку і свекруху: як завжди винна невістка. Так завжди, за їх версією, винна й Тимошенко. Але факти говорять самі за себе: середньорічна ціна за тисячу кубів газу для України становитиме неповних 230 доларів. Менше має хіба що Білорусь. До речі, Президент Ющенко оцінював ціну тисячі кубів газу у 250 доларів. Так питається, виграла Україна чи програла у цій газовій "війні"?! І не має значення, що в першому кварталі газ коштуватиме 360 доларів, бо ми його по такій ціні просто не купуватимемо. Не має в цьому жодної потреби, оскільки є достатньо запасів у сховищах. А щодо транзиту, то його ціна була зафіксована у міжурядовій угоді. І Україні, як серйозний партнер, продемонструвала, що вона правова держава, де дотримуються угод і домовленостей. Продовжувати протистояння було неправильно. Уряд на чолі з Юлією Тимошенко продемонстрував твердість і одночасно гуманність. Сподіваюсь, що європейці завдяки такому "уроку" зрозуміли хто є хто.
Україна останньою з усіх пострадянських країн переходить на європейську ціну, і відбувається це в момент стрімкого зниження цін на енергоносії у всьому світі. Це – найбільш зручний час для переходу на європейські ціни. Причому формули, за якими у найближчі 10 років визначатимуться ціна на газ для України і його транзит до Європи, будуть універсальними та зрозумілими. Це значить, що завдяки новим контрактам у найближчі 10 роківміж Москвою та Києвом більше не буде проблем із постачання газу, а в самій Україні навколо цього питання більше не буде політичних спекуляцій. Крім цього, віднині контакти Газпрому й Нафтогазу відбуватимуться без "РосУкрЕнерго". Тепер він не буде посередником у продажі туркменського та російського газу.
Ще однією перемогою уряду є те, що технологічний газ, необхідний для здійснення транзиту російського газу до Європи, Україна купуватиме за спеціально розрахованою ціною – 153,9 дол. за 1 тис куб. м в обсягу 11 млрд. куб. м. Це дозволить українській стороні безболісно для рентабельної роботи вітчизняної ГТС зберегти тариф на транзит на рівні 2008 року - 1,7 дол. за транспортування 1 тис. куб. м. газу на сто кілометрів.
Підсумовуючи сказане, хотів би ще раз наголосити на необхідності у любій дискусії спокійно й тверезо вислуховувати усі аргументи й факти. Сьогодні Україна безперечно перемогла. Ми отримали час для модернізації своєї промисловості, впровадження енергозберігаючих технологій, зменшення споживання газу. І для уряду тут є важливою підтримка й розуміння громадян. Лише спільними зусиллями ми зможемо побудувати сильну державу.
Розмовляв Володимир Ключак

Герой нашого часу

25 січня трускавецький міський голова відсвяткував свій 57-й день народження. Займаючи таку вагому посаду в місті, причому двічі поспіль, мимоволі набуваєш собі не лише друзів, але і ворогів. І не йде мова про «друзів», які пишуть оди та не знають куди б залізти, щоб угодити шефу, бо ж відомо, що друзі пізнаються в біді. Щодо ворогів, то не все і тут так однозначно, адже хто ворог – політичні опоненти, конкуренти по бізнесу, просто заздрісники, чи ті, хто має особисто «зуб» на мера? Сказати важко, та чи і потрібно сильно намагатися? Про Лева Грицака в Трускавці було сказано і написано досить багато – як позитиву, так і негативу. Позитив від підконтрольних ЗМІ, від «Франкової криниці», «Голосу ради», міського радіо, від замовних агітматеріалів на вибори 2002 та 2006 років, в тому числі від «Відродження Трускавця». Негатив – від «Аргумент-газети», від агіток та видань конкурентів починаючи від «Території слова» і закінчуючи плакатами «Доносу мера – два роки», а також від особливо гострого протистояння з ЗАТ «Трускавецькурорт», коли цю структуру очолював Богдан Аксентійчук.

Проте ми хочемо відкинути всі упередження та поглянути тверезо на роль теперішнього мера в розвитку чи нерозвитку нашого Трускавця та об`єктивно проаналізувати міцність його теперішніх позицій в нашому місті. Що спонукало нас до цього? По-перше, роль та місце особи в історії – це особлива фішка всіх поважаючих себе вчителів історії, яку вони припасають на відкритий урок, щоб показати себе з найкращої сторони, тому аналіз ролі Лева Ярославовича для нас є своєрідним відкритим уроком, випробуванням наших можливостей певного характеру. По-друге, зобов’язує сама дата (noblesse oblige). По-третє, не знаючи минулого, не зможемо впливати на наше майбутнє. І по-четверте, людина, яка керує нами вже впродовж 7 років, а деким і більше, заслуговує на це і думаю, що це визнають навіть найбільші «антигрицаки».

Отже, 25 січня 1952 року. Місто Чортків на Тернопільщині. Саме тут народився і провів дитячі та юнацькі роки. Після навчання в школі – Тернопільський державний медичний інститут (1969 – 1975), отримана спеціальність – лікар-лікувальник. Після річної інтернатури при Волинській обласній лікарні отримує кваліфікацію лікаря-рентгенолога. На Волині працює аж до 1986. Саме в жовтні цього року у віці 34 років переїжджає на постійно в Трускавець. Тут він здобуває блискучу кар’єру, основою якої стало будівництво та вміле керівництво санаторієм «Карпати» неподалік питного озера. На посаді головного лікаря цього закладу Лев Грицак перебуває 13 років, аж до моменту його обрання на посаду трускавецького міського голови на виборах в березні 2002 року.

Лауреат чотирьох нагород, з яких першою була медаль радянського зразка «За трудову доблесть» (1982), а найновіший орден – «За мужність» (2001). Поміж цим лауреат Державної премії з архітектури за будівництво комплексу санаторію «Карпати» та почесне звання «Заслужений лікар України». З 1998 по 2002 – депутат обласної ради.

Незважаючи на різноманітні чутки, можна назвати Лева Ярославовича і чудовим сім`янином, люблячим батьком двох синів.

Коли відбувалися вибори мера 2002 року, ніхто і не сумнівався, що саме Лев Грицак стане мером Трускавця. Стартова база була найкраща саме в нього, кредит довіри найвищий, на релігійних почуттях трускавчан він зіграв краще за інших. Тоді як конкуренти робили ставку на корінне населення, Грицак зрозумів – більшість голосів мають власне приїжджі, ті, кого корінні недолюблюють, як ті, що прибули здалека, так і вихідці з поблизьких сіл типу Орів, Зимівки, Городище, Уличне тощо. Програма була підготовлена фахівцями, а не дилетантами, затрати мали окупитися. Так і сталося. Присяга на Євангелії в церкві святого Миколая, грандіозна перебудова міста, щоб надати йому вигляд європейського. Спочатку все йшло добре, зовнішньо місто справді європеїзувалося саме в 2002 – 2006 роки, коли економічні негаразди України відійшли на другий план (не були такими гострими, як в 90-х чи тепер). Трускавець став чи не найулюбленішим курортом Кучми та Мороза, приїжджають і прем’єри, інші VIP-персони. Це зоряний час Лева Ярославовича, який налагоджує свої найвигідніші стосунки з багатьма потрібними людьми саме в цей час.

Добре це чи погано? Недоброзичливці закидають, що зв’язки використовувалися теперішнім мером виключно в меркантильних інтересах, для промоції як особистого іміджу, так і образу «Карпат», а для міста це принесло не так і багато. З цим можна погодитися лише частково. Адже ще в Біблії Ісус говорив: «Хто з вас без гріха, нехай перший кине в неї камінь». Нерозумним було б не використати тогочасні можливості для особистого закріплення, бо так зробив би кожен.

Дьогтем виявилися відносини з ЗАТ «Трускавецькурорт». Щоб не повертатися до цієї теми, яка вартувала б не одного дослідження, скажу, що конфлікт не вичерпано і досі, перманентна холодна війна навряд чи колись закінчиться, а те, що п. Аксентійчук в Моршині, зовсім не означає, що колишня «гаряча війна» не відновиться. Питання лише в тому, наскільки від цього втратить Трускавець. І питання це риторичне.

Помаранчева революція 2004 року поплутала плани не лише Віктора Януковича, але і багатьох політиків на місцях. Не обминула вона і Трускавець. Жорсткий прагматик Лев Грицак, який за два роки керівництва міста зумів збити досить потужну і міцну команду, яка і по сьогодні тримається зовсім не на любові, а на взаємозалежностях, якщо не говорити про страх, до цього часу побував вже в кількох партіях. Виграш Януковича був би для нього ідеальним варіантом, щоб розправитися з своїм «одвічним», якщо можна вжити такий термін, ворогом, проте відкрито підтримати біло-блакитних означало знищити себе як політика на місцевому рівні. І не тому, що наступного разу люди не проголосували б – при владі Януковича це можна було б «оформити», або і піти на значно вищий рівень. Внутрішнє шосте чуття, яке ще називають «інтуїція», допомагало п. Леву не один раз. Краще було грати «в дві руки», хоча було зрозуміло, що отримати «роял-флеш» за таких розкладів, як були на 2004 рік, зовсім не світило.

Доля сама піднесла подарунок – трапилася можливість реабілітувати себе за доноси фінансами, тобто відкупитися. Нова революція потребувала коштів, люди інколи в пориві афекту жертвували чи не останнє, і зовсім не для Ющенка, а для торжества справедливості. Автобуси, надані для поїздки на Майдан, сприяння цим поїздкам через вплив на керівників підприємств, і знову ж таки, підтримка Церкви – це те, що дало вийти і цього разу сухим з води. І хоча кошти, зібрані трускавчанами, пішли зовсім не на революцію, а на інші цілі, і хоча про колишнє опоненти забувати і не збиралися, проте в них руки виявилися вже дещо зв’язаними і поле для битви вибирали не вони.

Тож на виборах 2006 року Лев Грицак мало чим поступався своєму головному опоненту, лідеру місцевих нашоукраїнців Ігореві Пільку. Встигнувши вступити в партію «Батьківщина» та навіть подарувати рушничок «від мами» для Юлії Тимошенко в присутності нардепа Андрія Шкіля, популярного в нашому краї своїм радикалізмом та проукраїнськістю, Грицак заручився тим, що з однієї сторони загрози йому вже немає. Висунення технічного кандидата від «Батьківщини» дало змогу відкритим «антигрицакам» розпорошувати свої голоси. А були ж і ті, хто голосував за Шиха, Кісака, Макару, інших кандидатів. Натомість «свої» мобілізувалися» в єдиний кулак під назвою «Відродження». В той же час ведуться переговори з людьми, які не були останніми в місті, щоб співпрацювати «на взаємовигідній» основі.

Вибори виграно. Обіцянки деякі реалізовано, деякі ні, оскільки їхня нереальність була очевидною ще тоді. Відсвятковано 180-річчя курорту, зроблено сходи в курортному парку, проте темпи значно уповільнилися. І це при тому, що з кожним роком доходи міста зростали. Закони України («Про державний статус курорту Трускавець», «Про межі міста Трускавець»), які мали б бути прийняті для блага Трускавця, прийнятими не були, рекреаційно-відпочинкова зона в районі Палацу культури «Мир» з містечком атракціонів та аквапарком до кінця 2008 не створена, новий сучасний рекреаційно-відпочинковий мікрорайон не те що не розвинуто, а не створено взагалі, стіни багатоквартирних будинків ніхто і не розпочинав утеплювати, подібно як і робити хімічну промивку систем опалення всіх багатоквартирних будинків, цілодобове водопостачання чи піднімати «ефективність» роботи КП «Наше місто».

Можна було б продовжувати перелік того, що не вдалося зробити, аналізувати причини цього, проте слід бути об’єктивним і зазначити, що і зроблено чимало. Трускавець дає роботу і мешканцям сусідніх міст та сіл (щоправда, інколи за рахунок місцевих мешканців, які не можуть знайти пристойне місце праці), в нашому місті дороги є найкращими, якщо порівнювати з тими ж сусідами, розваги для населення організовуються досить непоганим чином, а якби на цьому не гріли руки особливо «наближені», то було б ще краще, налагоджено співпрацю з українськими та закордонними містами-побратимами. Незважаючи на відсутність трускавчан не те що в Верховній, але і в обласній раді (порівняти хоча б з Дрогобичем), вдається здійснювати ряд важливих проектів. В цьому немала заслуга саме міського голови, який попри опозиційність «Нашої України» до нього особисто на місцевому рівні, зміг знайти спільну мову і з Олійником, і з Сеником, а про Кметя і мови нема. І те, що Лева Ярославовича позбавили членства в «Батьківщині» в травні 2008 року, навряд чи засмутило його аж настільки сильно. Свою роботу перед тим в необхідному напрямку він вже встиг зробити, цей факт лише змусив його дещо відкоригувати свої плани.

Хоча говорити, що все йде як по маслу не доводиться, проте справи не такі вже й погані. Є стабільна частина трускавчан, які в будь-якому випадку готові голосувати за цю людину (навіть десятки раз). Зростання комунальних тарифів та протидія встановленню автономного опалення в місті, хоча дещо і підірвала позиції мера, все ж не так сильно, як цього хотіли б його опоненти. Вміле «злиття» негативу з себе на інших (Алієв, Стечкевич, Возняк, Марченко, Лобик тощо), які стали парасолькою – це лише одне з правил, які Лева Ярославовича не підводили ніколи. Вміти поставити собі ціну, заманити ворога в пастку, зробити з противника друга, маніпуляції, яким позаздрив би маститий психоаналітик, імідж «доброго царя» та «благодійника», «господарника» та «фахівця» разом з традиційним «один вже накрався, більше красти не буде» - все це спрацьовує. І невідомо, чи спрацьовує на диво, всупереч, чи згідно логіки.

Хоча дана стаття і залишить багато плям в біографії Лева Грицака, а роздуми про його роль в історії міста можуть виглядати як розмиті, «беззубі», а можливо і непотрібні взагалі, все ж не можна оминути і такий факт, як меценатство в житті нашого мера. «Воскресла Бренів. Пам`ять у світи» вихідця з Орова Богдана Гуцила (Грицак не лише проспонсорував вихід у світ цієї книги, але і взяв під свою опіку будівництво та утримання каплички на цьому славному місці між Оровом та Ямельницею, де знаходиться могила УСС – воїнів УПА), книга керівника трускавецької станиці Пласту, історика Олега Реги про духовну святиню Трускавця – церкву святого Миколая, нарешті фотоальбом у співавторстві з покійним Олександром Бараном «Трускавець з висоти пташиного лету» - це далеко не повний перелік видань, які вийшли за фінансової підтримки Лева Ярославовича. А ще допомоги потребуючим, активна співпраця з місцевою греко-католицькою церквою, яка має єпархіальний осідок у Трускавці, вміння вислухати людину та пообіцяти їй вирішити питання, навіть якщо наперед відомо, що з цього нічого не вийде. І вміння чекати, вірніше вичікувати на сприятливий момент, який можна використати для того чи для іншого.

Невідомо, чи балотуватиметься Лев Ярославович Грицак на пост трускавецького мера втретє. Якщо так, то виграти вибори буде важче, ніж в 2006, і може вже тепер саме теперішній мер використовуватиме фішку колишніх конкурентів – боротьбу в суді. Якщо ні, то ніхто не сумнівається в тому, що висуватиметься його ставленик, буде такий собі Медведєв трускавецького масштабу. Так чи інакше, ця непересічна особа вже залишила по собі слід в трускавецькій історії. Чого було більше – добра чи зла, судити не нам, судити про це можна буде лише з висоти часу, після того як пройдуть роки.

А тим часом в день уродин від редакції «Трускавецького вісника» хочеться побажати нашому меру (бо він все таки обраний нами, трускавчанами), всього найкращого. Здоров`я та благополуччя, радості від кожної прожитої хвилини, злагоди в сім`ї, гордості за свої дітей, дочекатися онуків та правнуків та вдячності від своїх співгромадян – жителів славного курортного містечка на ймення ТРУСКАВЕЦЬ.

З Днем Народження Вас, Леве Ярославовичу!

Редактор